Вони прожили гідне, праведне життя

   

        12 липня церква вшановує пам'ять святих Апостолів Петра і Павла. Цей період вважається своєрідною верхівкою літа, після чого в природі починається поворот до осені. Також Петрів день є завершенням літнього посту, встановленого в пам'ять цих святих, який у різні роки може тривати від 8 до 42 днів. Піст Петра і Павла стартував 12 червня.

         Вважалося, що на день Петра і Павла сонце грає, тобто сяє всіма барвами райдуги. Щоб побачити це диво, молодь вранці збиралася в полі і чекала на схід сонця. Того, хто побачить, як грає сонце, очікує щастя. Також на Петрів день плели вінки, водили хороводи, і починалися петровські гуляння, які тривали до першого Спаса. А молоді дівчата в цей день ворожили на судженого. Наприклад, потрібно зібрати 12 різних квіток з 12 полів, загадати хлопця, покласти на подушку і чекати віщого сну.

         На день Петра і Павла не можна працювати, особливо в полі, щоб не потривожити хлібне колосся, і щоб урожай був хорошим. А після дня Петра і Павла починалася пора сінокосу.

         На Петра і Павла замовкає зозуля. Якщо птаха не кує за тиждень до Петра і Павла – зима буде ранньою, а якщо тиждень після дня Петра і Павла – зима буде пізньою.

         Дощ на Петра і Павла обіцяє багатий урожай.

         Згідно з церковними канонами, святі апостоли Петро і Павло прийняли за свою віру мученицьку смерть в один день – 12 липня за Григоріанським календарем.

         Святі апостоли Петро і Павло по-різному прийшли до Христа, але обидва як мученики загинули в Римі, за часів імператора Нерона. Апостоли подорожували різними країнами, розповсюджуючи Христове вчення серед народів, обидва вважалися «стовпами» Церкви Христової і вшановувалися як первоверховні.

         Петро, що звався перше Симоном, був сином рибалки і братом апостола Андрія Первозванного, який і привів його до Христа. Серед апостолів саме Петро вирізнявся особливою відданістю христові і вірою у Нього як у Месію. Він перший визнав Христа істинним Сином Божим – Спасителем, за що був удостоєний імені «Петро», що означає «камінь». На цьому «камені Петрової віри», Христос пообіцяв створити Церкву, яку не переможуть ворота пекла. Апостол Петро пережив часи розпачу і зневіри, коли тричі відрікся від Христа в час перед його розіп’яттям.  Свою слабкість Петро пережив дуже важко, щиро розкаюючись у здійсненому, він докорінно змінився, тож після Воскресіння Христос знову доручив йому бути провідником апостолів. Саме апостол Петро в День зходження Святого духа першим виголосив проповідь, якою навернув до Христа більше 3000 людей. Духовна сила, що сходила від апостола Петра, була настільки сильною, що навіть його тінь зцілювала хворих: «і все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок, так, що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них». (Діян. 5:15).

         До самої мученицької смерті святий Петро проповідував Євангеліє. Під його проводом відбувається вибір нового апостола на місце відпалого Юди, він скликає до Єрусалиму перший собор Христової Церкви, рукоподає перших єпископів. До кінця життя апостол петро повернувся до Риму, де і прийняв мученицьку смерть через розіп’яття.

         Святий Петро вважається ппокровителем рибалок, його просять про вдалий і великий улов риби.

         Апостол Пало спочатку був ворогом Христа, вважав Його лжепророком і переслідував християн. До свого навернення Павло, тоді Савл, був фарисєм і фанатично дотримувався Мойсеєвого закону. Після свого навернення апостол Павло став відданим проповідником Христа, щасливим у своєму покликанні, а його послання склали систематизацію християнського вчення. На відміну від рибалки за походженням Петра, Павло походив з багатої юдейської родини. Здобувши початкову освіту в місті Тарсі (Мала Азія), яке славилось  своєю грецькою академією, далі навчався в Єрусалимі,  у відомій раввинській академії у знаменитого вчителя Гамалії – знавця Закону, а також любителя грецької мудрості. Ймовірно, що Павло став свідком смерті первомученика Стефана, а потім отримав владу офіційно переслідувати християн. Господь, вбачаючи у Павла, як і в Петра, велику силу духу і від ідеї, чудесним чином з’явився йому і покликав до служіння. Яскраве світло, яке засліпилоПавла і голос «Савле, Савле, чому ти переслідуєш мене?» докорінно змінили його життя. Приведений сліпим до Дамаску, в момент прозріння під час хрещення, Павло став відданим послідовником Христа, проповідникомі апологетом християнства.

         Обидва апостоли прожили достойне, праведне життя.