Коштовний скарб народу

  Кожного року, 9 листопада, в Україні відзначають День української писемності  та мови. Свято започатковано в 1997 році, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 124/97 «Про День української писемності та мови».

         Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – день вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Адже дослідники вважають, що саме з його праці починається писемна українська мова. Колись навіть дітей віддавали до школи саме у цей день, після служби в церкві,де молилися та просили у Нестора-літописця аби благословив майбутніх учнів. Це й не дивно, адже преподобний здобув всесвітню славу, взявши участь у літописанні Давньої Русі і залишивши світу неоціненний скарб – «Повість минулих літ».

         Назву «українська мова»  вживали, починаючи з XVI століття, на позначення мови українських земель Речі Посполитої, однак до середини ХІХ століття основною назвою мови, що тепер зветься українською, було поняття «руська мова». Це почало вносити плутанину від моменту приєднання України до Московії та згодом Російської імперії, оскільки росіяни у XVIІІ столітті стали позначати свою мову схожим прикметником (рос. «руський язык»). Після певного періоду вагань, під час якого мову України намагалися відрізнити від російської за допомогою різних назв, поняття «українська мова», зрештою, поступово перемогло в усіх українських регіонах.

         Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї.  Число мовців – понад 45 мільйонів, більшість яких живе в Україні. Українська є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова є наслідком інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови – полянського, древлянського та сіверянського. З погляду лексики найближчою до української є білоруська мова, потім польська і словацька.

         Упродовж століть українська мова, так саме як і її носій – український народ – зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинилася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і москвофілів не припиняються.

         Отже, варто докладати зусиль аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де, адже вона наша рідна мова.

         Колись цього дня дійсно віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».

Традиційно в День української писемності та мови покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю. Ще відзначають найкращих популяризаторів українського слова і заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси тощо.

         Видатний знавець української мови Дмитро Павличко писав: «Українська мова має свою особливу музикальність. Вона як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й української землі».