СОНЦЕСЯЙНА КАЛИТА

13ГРУДНЯ

ДЕНЬ АПОСТОЛА

АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

День Святого Андрія Первозваного – це свято, з якого починається низка зимових ворожінь та приготувань до новорічно-різдвяних святкувань. Далі розповідаємо про історію свята та давні традиції і обряди, котрі дійшли до наших днів.

День Андрія відзначається 13 грудня і по-давньому ще називається Калита. Це день пам'яті мученицької смерті Христового апостола Андрія Первозваного – першого архієпископа Константинопольського, патріарха Вселенського та Апостола Українського. 

Церковні легенди розповідають, що до зустрічі з Христом Андрій був рибалкою разом з братом Петром. Андрій – один з найближчих учнів Ісуса, був присутній на Святій Вечері, Розп’ятті та Воскресінні. Пізніше проповідував християнство на сході Римської імперії та був страчений у Патрах за правління Нерона, прив'язаним до Х-подібного хреста.

Андрій був першим з покликаних учнів Христа – через це він отримав ім’я Первозваний. Його покликання відбулося біля Галілейського озера, де він рибалив разом зі своїм братом.

До того ж Андрій був першим благовісником Євангелія Христового на українських землях. Збереглася легенда – коли Христові апостоли визначалися, кому куди йти проповідувати, Андрієві випало йти у Скіфію – тепер це землі України.

У "Повісті минулих літ" так описується подорож Андрія до Скіфії:

"Прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, вставши, промовив він до учнів, що були з ним: "Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог", - і піднявся він на гори ці, благословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ".

Так Святий Андрій передбачив появу Києва. Завдяки цьому напівлегендарному епізоду багато хто вважає саме Андрія основоположником Христової Церкви в Україні.

Народні прикмети на свято Андрія

Якщо цього дня іде сніг і не тане, значить він лежатиме ще 110 днів, тобто рівно три місяці.

В давнину перед тим, як набирати воду з ополонки, її було прийнято спершу послухати. Якщо з води чули шум – значить йде заметіль. Якщо тихо – зима буде спокійною.

Морозна, але ясна погода цього дня свідчить про прийдешній багатий врожай.

Якщо до свята Андрія не випаде сніг, зима залишатиметься теплою і малосніжною, а якщо все ж випаде – зима прийде холодна і сніжна.

Обряди на Андріївські вечорниці

В українців здавна повелося веселитися цього дня, бо свято Калити – одне з найвеселіших зимових свят. Молодь збиралася разом, готувала частування та влаштовувала веселощі.

Також вірили, що цього дня не можна інтелектуально працювати – давні забобони кажуть, якщо не дотримуватися цього правила, можна збожеволіти.

Свято Калити було надзвичайно популярним ще у дохристиянські часи, коли дівчата пекли коржі, названі "калитами", а потім влаштовували з ними ворожіння та проводили обряди.

Калита за своєю формою нагадує сонце – це кругле печиво-пряник, политий медом, з діркою усередині. До речі, цього дня мед був особливим гостем столу – з нього готували страви та напої. При цьому на Андріївських вечорницях горілку ніхто не пив. 

Фото з відкритих джерел

З відкусуванням калити пов’язана найвеселіша та найвідоміша частина Андріївських вечорниць. Корж прив'язували до стелі якомога вище, а молоді хлопці та дівчата з зав'язаними очима мали не просто дострибнути до нього, а й відкусити бодай малесенький шматочок.

Також пізно ввечері 12 грудня дівчата, котрі хотіли поворожити на судженого, збиралися у хаті самотньої жінки. Всі разом вони випікали пампушки і кожна з дівчат мала взяти одну, зробити на ній якусь помітку та покласти назад у загальну тарілку. Коли всі обрали по пампушці та зробили на них помітки, до хати впускали господареву собаку. Чию пампушку він з'їсть першою, та дівчина і вийде заміж першою.

Фото з відкритих джерел

Після цього до хати приходили хлопці з подарунками, наливкою, цукерками і влаштовували повноцінні вечорниці. Дівчата жартома ніби заважали їхньому приходові: перемотували мотузкою стежку або не відчиняли двері. Проте потім запрошували за стіл з частуваннями. Пізно ввечері дівчата ходили під вікнами сусідів, дзвякали ложками і питали: "Чи ви є всі?", на що чули відповідь: "Щоб повіддавалися всі!". У той час парубки робили збитки: могли зняти ворота або хвіртку або затягнути на дах сани чи навіть воза!

Ворожіння на Андрія

Цікаво, що багато ворожінь на Андрія дуже схожі на ті, які прийнято проводити на свято Катерини 7 грудня. Приміром, ворожіння по чоботах. Дівчата знімають взуття та "міряють" ним відстань від столу до порогу хати. Чий чобіт першим "вийде" за межі хати, та дівчина і вийде заміж першою.

У ніч на 13 грудня дівчата ворожили на любов – вірили, що уві сні можна побачити свою долю.

Часто дівчата ворожать на горнятках. Їх має бути стільки, скільки дівчат. Туди клали хліб, цибулю, сіль, цукор, перстень, гроші а в останню – наливали води. Кожна з дівчат заплющує очі та обирає одне горнятко. Далі – заглядає всередину і тлумачить "сюрприз": цибуля – до сліз, хліб – до достатку, перстень – до весілля, вода – до вагітності, сіль – до неприємностей, цукор – до радощів, гроші – до багатства.

Ворожіння із запрошенням на вечерю – це обряд не для полохливих. Дівчина має накрити скатертиною стіл у порожній кімнаті, розставити посуд, але не класти ніж та виделку. Далі потрібно промовити: "Суджений-ряджений, приходь до мене вечеряти".

Після цього дівчина замикає вікна і двері і залишається чекати. Якщо раптом почне завивати вітер, щось б’ється у вікно чи двері, значить суджений наближається. Далі має з'явитися і сам парубок. Дівчина має сидіти сумирно, не боятися і не говорити з судженим, але запам’ятовувати риси його обличчя. Коли суджений сяде за стіл і заговорить з нею, вона має різко запитати: "Як звати?". Хлопець каже своє ім'я і цієї миті дівчина повинна сказати: "Цур, мене!". Тоді суджений зникне.