шолом Алейхем

Цей знаменитий єврейський письменник народився 2 березня 1859 року в містечку Переяславі (туди родина Рабиновичів повернулася після банкрутства у Воронку). У тринадцять років  хлопець залишився без матері, і батько привів до великої збіднілої родини мачуху та її дітей. Мачуха була жінкою сварливою, гострою на язик, лихослівною. Перший «твір» майбутнього письменника мав вигляд списку проклять, почутих від нової «матусі» і записаних у алфавітному порядку. Талановитий гуморист, хлопчик змалку швидко підмічав смішне і вмів імітувати людей, які його оточували. Свідки таких «виступів» не могли втриматися від реготу. Проте, ні мачуха, ні вчителі не приходили в захват від здібностей Шолома. І передусім через те, що він залюбки передражнював не тільки сусідів, знайомих та випадкових перехожих, але й усіх заможних людей у Переяславі.

Майбутній письменник закінчив з відзнакою Переяславське повітове училище і спробував вступити до Житомирського вчительського інституту (єврейський юнак з малозабезпеченої родини не мав жодного шансу на навчання в якомусь іншому вищому навчальному закладі). Але і туди юнак не потрапив.

Тоді енергійний юнак, який ще не вирішив, куди спрямувати свою енергію, почав давати приватні уроки у невеличких містечках. Супутником його стали постійні приниження (спати частіше за все доводилося в якійсь комірчині на підлозі, господарі стежили за кожною крихтою, що її зїдав учитель за обіднім столом, та ще й нарікали на його «надмірний» апетит; часто Шолому доводилося погоджувати і на роль няньки, заколисуючи вночі менших хазяйських дітей).

Та нарешті доля усміхнулася юнакові, який не втрачав оптимізму. Шолом почав працювати домашнім учителем багатого орендаря Елімелеха Лоєва. Там він уперше зустрівся зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Лоєвою. На новому місці до юнака ставилися прихильно, до його послуг була чимала бібліотека. До того ж уперше за останні роки шолом мав вільний час. Саме тоді він почав писати.

Втім, щасті було нетривалим. Однієї аж ніяк не прекрасної днини молодий учитель застав у будинку лише слуг. Господарі раптом кудись зникли, залишивши Шоломові конверт із платнею на обідньому столі. Ніяких пояснень щодо причин звільнення (на Шолома вже чекали запряжені сани) Лоєв не залишив. Пізніше з’ясувалося, що багатій розлютився, дізнавшись, що бідний учитель посмів закохатися в його доньку.

Юнак подався до Києва, проте роботи там не знайшов. Довелося погодитися на місце рабина в Лубнах (Полтавська губернія) і два з половиною роки виконувати неприємні для нього обов’язки.  Протягом кількох років Шолом писав листи Ользі, не отримуючи відповіді (орендар просто підкупив поштаря, і той передавав листи батькові, а не дівчині). А 1880 року молодий рабин нарешті дістав змогу покинути обтяжливу роботу і переїхати до Білої Церкви, ставши особистим секретарем місцевого «світила» - адвоката Мойсея Епельбаума.

Але хоч як намагався Лоєв знайти доньці багатого нареченого, у 1883 році Шолом і Ольга зустрілися знову і одружилися без згоди суворого батька. Лоєву залишалося тільки змиритися з тим. Що його донька побралася з «голотою» і … прийняти юнака в свою родину. А ще через два роки орендар помер, залишивши великий статок у спадщину вчорашньому гіркому бідняку. Втім, Шолом, який не мав ніякого досвіду в комерції, але спробував грати на київській біржі, став легкою здобиччю спекулянтів і шахраїв. У 1890 році від багатства Лоєва залишилися самі тільки спогади…

У 1888 році Шолом почав видавати на власні кошти збірки «Еврейская народная библиотека», відшукуючи серед представників свого народу талановитих письменників. Робити це було досить важко, оскільки єврейський митець не міг сподіватися на особливу увагу читачів, і через це розраховувати на те, що можна прожити літературною працею, було нереально. Відшуковував таланти Шолом у шевських майстернях, серед закрійників, за прилавками магазинів та за конторськими книгами. Гонорари укладач збірок платив нечувано високі. До того ж він матеріально підтримував особливо нужденних, а також старих письменників.

Шолом-Алейхем залучив до випуску «Еврейской народной библиотеки» представників різних галузей, а також почав друкувати в збірках власні твори: романи «Стемпеню», «Йоселе-соловей», памфлет «Суд над Шомером». Останній, до речі, висміював бульварну літературу, яка нав’язувала людям примарні ілюзії і погані смаки. Коли ж Шолом-Алейхем став банкрутом, випуск збірки довелося припинити.

За той час, коли письменник намагався продовжувати справи тестя, він добре вивчив діловий світ Києва – маклерів, ділків, спекулянтів, шахраїв, підрядників, посередників. Тому в 1894 році, коли світ побачила комедія письменника «Якнегоз», численні київські багатії раптом упізнали в карикатурних персонажах… самих себе. Невдовзі царська цензура наклала на комедію заборону.

Київській біржі ми завдячуємо появою одного з найкращих творів Шолома-алейхема – «менахем-Мендл» (письменник почав працювати над ним у 1892 році . а в 1894 він узявся за написання  свого нового твору – «Тев’є-молочник»). До речі, Шолом-Алейхем майже ніколи не писав якийсь один твір: він постійно працював над кількома одночасно. Саме через це обидва найкращі твори писалися понад двадцять років… За цей час письменник встиг випустити основні касриловські серії, «Залізничні оповідання» (1902-1910), повість «Хлопчик Мотл» та автобіографічну повість «З ярмарку».

Цікаво, що революцію 1905 року єврейський письменник сприйняв дуже радо. Він почав створювати гострі памфлети й фейлетони, в яких висміював царський уряд. Тоді ж побачили світ оповідання про революціонерів – «Шулик», «Йосиф», «Годл». Переживши сумнозвісний київський погром, у жовтні того ж року письменник вирішив емігрувати до Америки.

На новому місці його спочатку прийняли добре. Шолом-Алейхему багато уваги приділяли як власні співвітчизники, що переїхали до США раніше, так і американська преса. Але невдовзі навколо письменника почав утворюватися вакуум. Друкування повісті «Хлопчик Мотл» було припинено через її … «нехудожність»! А в театрі Шолом-Алейхем зіткнувся з тією «бувальщиною», проти якої виступав на батьківщині. Нарешті, не провівши за кордоном навіть одного року, письменник покинув територію Сполучених Штатів і повернувся додому. Там він написав серію оповідань і роман «Блуждающие звёзды». (1909-1910). На той час Шолом-Алейхем захворів на туберкульоз (письменник «заробив» його під час поїздки по Росії в 1908 році). Лікарі рекомендували письменникові серйозніше поставитися до свого здоров’я і поїхати лікуватися до Італії. Попри те, що слава письменника дедалі зростала, матеріальне становище його великої родини аж ніяк не поліпшувалося. Шолом-Алейхем змушений був укладати договори з приватними видавництвами. Ці видавництва непогано заробляли на друкуванні та продажу творів єврейського гумориста, а от сам Шолом-Алейхем ледь забезпечував своє існування. Тільки в 1909 році ювілейний комітет (напередодні святкування 25-річчя творчої діяльності письменника) зміг викупити у приватних видавництв твори Шолом-Алейхема для передачі їх авторові у власність. Гроші на це збирало майже все єврейське населення Росії. Того ж року твори гумориста почали видаватися російською мовою.

У 1914 році Шолом-Алейхем знову вирушив у подорож по Росії, виступаючи з читанням власних творів. Робив він це так майстерно, що невдовзі мав уже власний «супровід» - людей, які подорожували з ним до міста задля свого улюбленця.

… Наприкінці життя доля зле посміялася над гумористом: коли почалася Перша світова війна, він перебував на німецькому курорті, звідки його вислали як підданого Росії. Але повернутися додому-знов-таки через воєнні дії – письменник не зміг. Тоді він знов подався до Америки, де 15 травня 1916 року тихо пішов з життя. На той час йому виповнилося лише 57 років, і найбільше, чого бажав гуморист, - це по закінченні війни з першим же пароплавом повернутися на батьківщину. Останнім побажанням Шолом-Алейхема було прохання поховати його в Києві, поряд із батьком…