В УРОЧИЩІ САНДАРМОХ

3 листопада. Пам'ятаймо цей день. 

Урочище Сандармох стало місцем розстрілу тюремного етапу 1937 року з Соловецьких таборів. Його ще називають «перший соловецький етап».

Серед усіх урочищ, мабуть, нині найвідоміше це урочище Сандармох.

Отож, лісове урочище в Медвежогірському районі Карелії, за 9 км. від селища Повенець, де на площі 10 гектарів у 1937-1938 роках було розстріляно і зарито більше 9500 осіб 58 національностей. Це одне з найбільших поховань на північному заході Росії жертв сталінських репрпсій 1937-1938 років. Переважно це були спецпоселенці і увязнені з Біломор-Балтійського каналу та Соловецьких таборів, а також мешканці навколишніх сіл. Всього на тій території було 236 розстрільних ям. 

Розстріли здійснювалися таємно, перші жертви були виявлені лише в 1987 році. Але й після перших жахних знахідок ще довго шукали, аж поки не був досліджений весь Сандармох.

 Тоді ж встановили, що це є місцем масового розстрілу ув'язнених, так званого "соловецького етапу". Серед них видатні майстри культури, державні діячі, письменники України, священнослужителі з багатьох республік СРСР. 

У ньому перебували відомі діячі культури, науки, а також військові та священнослужителі, зокрема й українці — поет-неокласик Микола Зеров, драматург Микола Куліш, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, історики Матвій Яворський, Володимир Чеховський і Сергій Грушевський (племінник Михайла Грушевського), вчені Степан Рудницький, Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Олексій Вангенгейм і міністр фінансів УРСР Михайло Полоз, письменники Валер’ян Підмогильний, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, а також представник Ватикану, отець Петер Вейгель, направлений для перевірки даних про переслідування вірян у СССР.

27 жовтня 1937 року великий етап повантажать на баржі, й потім його слід загубився.

Багато років уважалося, що людей утопили в Білому морі. І лише в 1995 році зусиллями актівістів "Меморіалу" в архівах управління ФСБ в Архангельську були знайдені оригінали документів і зокрема розстрільні списки. 2 липня 1997 року спільна експедиція Карельського і Петербурзького «Меморіалів» виявила місце злочину поблизу автомобільної траси Медвеж’єгорськ-Повенець. Експедиція місцевого краєзнавця Юрія Дмитрієва знайшла в урочищі 236 розстрільних ям із людськими останками. Тоді ж і встановили, що виконавцем вироків був капітан НКВС Михайло Матвеєв, заступник начальника АХУ УНКВД Ленінградської області.

Розстріли тривали з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. В ці дні розстріляли найбільшу групу в’язнів. Ці масові вбивства приурочили до 20-річчя Жовтневої революції.

Всього ув’язнених було 1116, але п’ять вироків не виконали: один в’язень помер, а чотирьох етапували в інші місця. Серед приречених на смерть громадян були 290 українців. У «розстрільних списках» їх назвали «українськими буржуазними націоналістами».

Розстріл такого масштабу проводився на той час уперше. Щоб уникнути розголосу, місце виконання операції обрали віддалене — розстрільний полігон «Білбалтлагу» в урочищі Сандармох.

Засуджених доставляли у Медвеж’єгорськ партіями. Перед розстрілом їх роздягали до білизни, зв’язували, затикали рота, після чого в кузовах вантажівок вивозили на місце страти, ставили на коліна на краю ями і розстрілювали.

Органи НКВС, а потім МГБ, КДБ СРСР і ФСБ РФ тривалий час приховували від родичів загиблих місце масових убивств. Внаслідок спецоперації чекістів восени 1937 року слід соловецького етапу нібито загубили.

Імена всіх 1111-ти розстріляних осіб було встановлено, згодом їх реабілітували і визнали жертвами сталінського терору.