Мова і писемність - категорії вічні

9 листопада 

ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ 

ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ

Це свято, що відзначається з метою ушанування памяті преподобного Нестора-літописця - послідовника творців словянської писемності Кирила та Мефодія. 

Початок писемності – особливий етап в історії кожного народу. Зазвичай імена творців національних алфавітів залишаються невідомими, але про початки слов’янської писемності та її творців ми знаємо багато.

         Писемність у слов’янських народів виникла в епоху боротьби Візантії та Риму  за вплив на слов’янські землі. У церквах західного обряду богослужіня проводилося латиною. Східна (візантійська) церква підтримувала розвиток національних культур, мов і писемності в народів, що прийняли християнство.

         У 863 році до столиці Візантії Константинополя прибули посланці із Великоморавського князівства (територія сучасних Чехії та Словаччини). Моравський князь Ростислав звернувся до візантійського імператора із проханням прислати місіонерів, які могли б проповідувати християнською мовою, зрозумілою для місцевого населення. Візантійський імператор Михайло ІІІ спорядив у слов’янські землі з просвітницькою місією вчених монахів Костянтина (чернече ім’я Кирило) і Мефодія. Брати народилися в грецькому місті Солуні (Салоніки), де здавна жили слов’яни. Костянтин, прозваний філософом, був одним із найвідоміших людей свого часу, мав великий досвід місіонерської діяльності. Разом із братом він склав загальнослов’янський алфавіт і переклав слов’янською мовою основні церковні книги.

         В основу перекладу було покладено македонсько-болгарський діалект, яким вільно володіли «солунські брати».

         Найдавніші словянські пам’ятки, які дійшли до нас, написані двома різновидами алфавіту – глаголицею та кирилицею. Абетки  майже цілком збігаються за складом, але значно відрізняються формою букв. Букви кирилиці прості, зручні для письма, літери глаголиці – складні для написання, занадто декоративні. Назва цієї абетки походить від слова «глаголати» - говорити. В основі глаголичних літер лежать найважливіші символи християнства – хрест, трикутник і коло. Саме цю азбуку і склав Кирило, а абетка, яка носить ім’я просвітителя, була розроблена його учнями. Кирилиця створена на основі грецького алфавіту, пристосованого до особливостей слов’янських мов.

         У наш час кириличну абетку використовують слов’янські народи, які сповідують православ’я  (українці, білоруси, росіяни, серби, болгари, македонці). Західні слов’яни, хорвати і словенці застосовують латинську графіку.