МАЇВКИ

Багато народів світу зберігають досить приємну традицію святкувати початок травня, відзначаючи його гуляннями на свіжому повітрі (в лісі, парку, біля води тощо), розвагами та іншими забавками.

.Індійці Стародавньої Індії на початку травня відзначали свято на честь матері природи – богині Маї. Традиція шанувати богиню Маю була й у поляків; на сьогоднішній день гадки про цю богиню збереглися у весняних обрядових піснях.

         Своєрідні «зелені свята» припадали на кінець квітня – початок травня й за давньогрецькою традицією святкування. Як і сучасне населення України, давні греки старалися цього дня прикрасити свої оселі (квітами, зеленню) та вийти разом із усією родиною та друзями в сад, гай з метою влаштування розваг.

         Давні римляни починали цей день співами й музикою на честь бога Сатурна, обливали одне одного водою, купалися в річці, прикрашали, як і греки, квітами й зеленим гіллям свої двері, а також двері своїх друзів і родичів.

         Шведи з давніх часів мають красиву травневу традицію – водити хороводи навколо берези (або якогось іншого дерева, що уособлює весну); франки за старих часів мали звичай карати чоловіків, які «неправильно» живуть із власними дружинами, дають їм надто багато волі.

         У деяких європейських народів за старих часів була традиція їздити верхи, тримаючи в руках зелені березові гілки – «возити літо по селах».

Багато народів Європи, зокрема іспанці, англійці тощо, зберегли звичай вибирати «травневого короля» або «травневу королеву». Для цього з-поміж дівчат і хлопців вибиралися найвродливіші та найдостойніші, обдаровувалися квітами й грошима. Ці «король» і «королева» верховодили протягом усього святкового дня.

За часів Гетьманщини початок травня був веселим студентським святом. Існували своєрідні цікаві традиції. Зокрема, викладачі навчальних закладів повинні були спеціально до травневих студентських свят написати п’єси. А потім усі студенти разом зі своїми вчителями здійснювали виїзд на природу, за межі міста, та організовували вистави за написаними спеціально до травневих свят п’єсами.  Купці, козацька старшина та інші заможні мешканці України вітали студентів гостинцями задля «слави з метою розвитку премудростей наукових»: пивом, паляницями та іншими стравами. Ці гуляння молоді супроводжувалися спільним приготуванням «походної» їжі, гучними піснями на кілька сотень голосів, веселими танцями та музикою. Жодного сумного обличчя не модна було зустріти серед цього товариського натовпу. Із ліквідацією Гетьманщини занепала й ця весела молодіжна традиція.