ДЕНЬ СВЯТОГО ЮРІЯ

6 травня

ДЕНЬ СВЯТОГО ЮРІЯ

Святий Юрій – покровитель хліборобів і скотарів. Юрій – латинською Georgius – у перекладі означає «землероб, хлібороб». Іконописці-християни зображували святого Юрія в образі лицаря верхи на білосніжному коні, у руках він тримає спис, яким убиває дракона. Дракон – символ язичництва (мабуть кожен з нас впізнав Георгія Переможця). Стародавня християнська легенда оповідає, що колись цей лицар урятував дівчину, яку принесли в жертву драконові. Уславлений цей хоробрий воїн-переможець і в народних піснях та інших фольклорних творах.

За народним повір’ям, цей день – день сходження на землю весни. Народна думка така: до цього дня весну запрошували, зустрічали, а тепер вона справжня  господиня на землі. Вважається, що цього дня прочинає співати соловей і кувати зозуля. Святий Юрій відмикає небо й землю, випускає на волю росу і рослини. У народній творчості Юрій  - уособлення весни протиставляється святому Дмитрові – уособлення зими. Роса в цей день має надзвичайні цілющі властивості: старі люди кажуть, що вона може сліпому зір повернути, дівчині красу подарувати, а якщо зібраною водою до сходу сонця росою окропити свійську птицю, то добре плодитиметься.

Хорвати та словенці мають красивий весняний звичай на честь святого Юрія: обвивають зеленими гілками молодого хлопця – «зеленого Юрія» - та зі співами, величальними віршами та жартами ходять від хати до хати. А сербські молодиці й дівчата прикрашають домівки зеленню – ушановують день святого Юрія.

У цей день за старих часів по всій Україні люди влаштовували обхід полів. Робити цей звичай велів усією громадою, на полі правили службу Божу, молилися за врожай. Обходини мають проводитися до сходу сонця. За народними повір’ями позитивно вплине на врожай закопана крашанка, що лишилася після Великодня. Потім кожна родина поверталася додому й сідала до обіднього столу. Застілля зазвичай супроводжується жартівливими піснями – на врожай.

У деяких регіонах України обідати прийнято прямо в полі. Після обіду починаються розваги дітей і молоді. Вважається, що якщо дитина покачається по озимих посівах, то буде здоровою та сильною. Поки дівчата водять хороводи, хлопці намагаються підстрибнути якнайвище: начебто, наскільки високо підстрибнеш, настільки й пшениця підніметься. Дослідники народних традицій схиляються до думки, що обід у полі – це залишок обряду весняного жертвоприношення більшості народів Європи.

Не тільки українці мають традицію таких обходин полів. Ще давні римляни мали таку традицію, що мала на меті очищення  весняного поля.  Із піснями й молитвами обходять поля  і серби, і болгари, і німці, і французи й деякі інші народи. Традиції певною мірою відрізняються, у німців, наприклад, священик не йде пішки, а їде верхи, тільки в окремих місцях злізає з коня та читає молитви. Французи та бельгійці воліють обходити весняні поля зі смолоскипами в руках.

Необхідна умова гарного врожаю – достатня кількість дощів. Напевно, саме із цим пов’язана традиція обливання  пастухів. Цієї традиції намагаються дотримуватися не тільки в Україні, але й  в інших європейських країнах: Естонії, Греції, Німеччини й інших. Зокрема, у сербів прийнято прикрашати одну з незаміжніх дівчат зеленим листям і гілками, а потім водити від хати до хати й перед кожною обливати водою. А дівчина при цьому має якнайвеселіше танцювати під дружній спів решти дівчат.

Одне з найважливіших дійств цього дня – вигін худоби на росу. Бажано поганяти свійських тварин свяченою вербою. Ще давні індуси практикували використання гілок священного дерева: у цьому разі корови ставали молочнішими та пліднішими. Вважається, що така процедура має магічну дію – свійські тварини очищуються від впливу злих сил. У цілому вигін на Юрієву росу символізує початок весняно-літнього сезону випасання худоби. У деяких регіонах України коли вперше навесні виганяють худобу випасати, ставлять посеред двору глечик від молока з просунутими через вушка ланцюгом. За народними уявленнями, якщо худоба переступить через глечик і ланцюг і нічого не зачепить, значить, і в лісі під час випасання їй нічого не загрожує – ніхто її не зачепить. Деякі хазяї проганяють худобу між двома розпеченими головешками або й розкладеними багаттями – найнадійнішим засобом очищення залишається все ж таки вогонь.

Ще один «запобіжний засіб», що практикується здебільшого на півночі України та в білорусі: господар стелить кожух і на ньому розкладає великодні крашанки, а потім через кожух жене худобу. Це, за народними уявленнями, має забезпечити здоров’я та плідність худоби. У Німеччині прийнято кидати під ноги худобі яйця, щоб корова розчавила їх – на щастя. У деяких народів прийнято під час першого вигону худоби тричі її обходи, наче огороджуючи захисним магічним колом від будь-яких зазіхань злих сил. А якщо після потрійних обходин усередину кола кидають жменю солі, камінь абощо, то це має об’єднавчу чарівну властивість: стадо тепер - єдине ціле. Англійці з гумором ставляться до першого вигону худоби: хлопці вдосвіта перегороджують шлях на пасовисько, а коли дівчата женуть корів, слідкують чия перестрибне перешкоду перша, а чия – остання.  Першу надвечір уквітчують, роги перев’язують різнобарвними стрічками, а останній дістається прикраса з кропиви та будяків. Так само вітають  і молодих господинь цих корів. Хазяйці першої – шана, хазяйці останньої – глузування.

До речі, і священними гілками били цього дня не тільки худобу, але й людей. Ясна річ, що биття це жартівливе, суто символічне.

День святого Юрія – день чарівниць. За народними уявленнями, напередодні цього дня господиня має пильнувати корів, оскільки чарівниці можуть молоко вночі вкрасти. Для цього чаклунки втрачають людську подобу, обертаються тимчасово на тварин, здебільшого на кішок. Щоб запобігти вторгненню до стайні відьом, господарі окроплювали будівлі свяченою водою, іноді обкурювали ладаном, запалювали свячені свічки. Побутує переконання, що найкращий засіб від відьомських хитрощів – це Юріїва роса. Але якщо кинути корові на роги просочене Юрієвою росою полотно, то тварина буде худнути та хворіти (сербське повір’я). До цього заходу можуть удатися ворожки з заздрості або злості, тому слід пильнувати свою худобу. В Ісландії та Фінляндії є звичай молоком поливати священні дерева, щоб запобігти діям ворожок.

Оскільки святий Юрій опікується благополуччям кожної тварини, не можна цього дня відбирати у звіра те, що він ухопив. Якщо якусь звірину людина в цей день образить, то святий Юрій може навіть на смерть її покарати. У першу чергу дбає Юрій про вовків, принаймні фольклорних згадок про це найбільше.

У Чехії напередодні цього дня дівчата на порі ловлять дикого голуба й кілька днів тримають його в себе, а потім випускають, співаючи ритуальних пісень. Вважається, що така магічна процедура забезпечує вдалий шлюб.

Ще дівчата на порі в день святого Юрія ворожать за допомогою зозулі на женихів. Якщо на питання «Скільки мені ще в батька бути?» зозуля мовчки полетить геть, значить, цього року дівчині судилося заміж піти. Якщо почне кувати – слід рахувати: скільки разів куватиме, стільки років дівчині ще з батьками жити.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ

Ø Якщо цього дня йде дощ, то врожай буде добрий.

Ø Якщо в житах ховається ворона, то врожаю жди доброго, а якщо горобцеві по коліна, то взимку через неврожай буде сутужно.

Ø Якщо під час молитви в полі чути співи птахів або грім, значить, урожай буде кепський.

Ø Якщо зозуля кує на голий ліс, то рік буде нещасливий і для людей, і для тварин.

Ø Якщо вперше почув зозулю та маєш гроші  в кишені, значить, гроші водитимуться протягом цілого року.