ПОЕТ І ФІЛОСОФ ЕКРАНА

Геніальний кінорежисер Олександр петрович довженко входить до когорти найвидатніших українців ХХ століття.  Він створив українську національну школу кінематографії. Його картина «земля» увійшла до дванадцяти кращих кінострічок «усіх часів і народів», О.Довженко  - справжній «маестро» серед кіно митців планети, самобутній письменник-романтик, один із найвидатніших мислителів. Навіть греки, відомі своїм ревним ставленням до легендарної минувшини, називали О.Довженко Гомером ХХ століття.         Олександр Довженко родом з Чернігівщини. Його шлях до кіномистецтва був досить довгим. Спочатку він закінчив Глухівський учительський інститут, працював у Житомирі. Переїхавши до Києва у 1917 році, продовжував освіту на економічному факультеті Київського комерційного інституту й одночасно в Академії мистецтва, але не закінчив їх.

 

         У 1921-1922 роках О.Довженко перебував на дипломатичній роботі у Варшаві й Берліні.

         Мрія стати художником  привела його у приватну художню школу в Мюнхені. Певний час Довженко працював художником-карикатуристом, згодом – художником-графіком у періодичній пресі в Харкові.

         Кар’єра Довженка як кінорежисера і сценариста почалася несподівано – з постановки революційно-пригодницького фільму «Сумка дипкур’єра». Наступні кінострічки «Арсенал», «Земля», «Іван» Довженко  ставить за власними сценаріями у творчій співдружності з оператором Д. Демуцьким. Ці фільми привернули увагу і виразними ознаками режисерської майстерності, й глибиною змісту.

         Довженко – поет і філософ екрана – ввів глядача у коло вічних проблем: добра й зла, правди й кривди, життя і смерті.

         У 1958 році на Всесвітній виставці у Брюсселі 117 відомих кінознавців із 20 країн, добираючи 12 найкращих фільмів, назвали «Землю» О. Довженка.

         У 1930-х роках, в часи винищення української інтелігенції, на адресу О.Довженка пролунали огульні й вульгарні звинувачення, тому що він змушений був покинути на певний час Україну, створивши на «Мосфільмі» оптимістичний фільм «Аероград». Повернення в Україну він відзначив новою кіноепопеєю про тодішнього героя «Щорс».

         Із початком війни О.Довженко як письменник і режисер став працювати в жанрі публіцистики. У 1944 році за вказівкою Сталіна було заборонено для друку й екранізації сценарій О.Довженка  «Україна в огні».

         Звинуваченому в націоналізмі О. Довженку заборонили працювати в Україні. У Москві він викладав у ВДІКу, написав чимало сценаріїв: «Повість полум’яних літ», «Прощай, Америко!», «Відкриття Антарктиди» та ін.. Але жоден , крім «Мічуріна», за життя О.Довженка не був поставлений.

         У 1956 році він відійшов у вічність, так і не завершивши роботу над фільмом «Поема про море». Його роботу завершила дружина Юлія Солнцева.

         Через рік після смерті митця з’явилася друком збірка творів «Зачарована Десна», яка ще раз засвідчила потужний письменницький талант Олександра Довженка як творця нового жанру – кіноповісті. Він назавжди увійшов в історію української і світової культури як митець-новатор, самобутній художник, полум’яний публіцист.