З любов'ю до народу

6 січня минає 190 років від дня народження Степана Васильовича Руданського,

українського поета, перекладача. Народився Степан Васильович Руданський 6 січня 1834 року на Поділлі, в селі Хомутинці Вінницького повіту в сім’ї священика. Навчався в Кам’янець-Подільській духовній семінарії, згодом — у Петербурзькій медико-хірургічній академії. Саме в цей період С. Руданський починає плідно працювати на ниві письменства. Згодом С. Руданський переїздить із суворого петербурзького клімату до Ялти, теплого й лагідного Чорного моря, в Кримські гори, де чисте повітря та ростуть екзотичні тропічні рослини. Здавалося б, насолоджуйся і твори. Проте тут С. Руданський самовіддано поринає в роботу: він поєднує обов’язки міського лікаря, завідувача лікарні, лікаря в маєтках графа Воронцова, карантинного лікаря Ялтинського повіту. З бідняків він за лікування плати не брав. Молодого лікаря ялтинці полюбили за веселу вдачу, безкорисливість і доброту. Улітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, і С. Руданський з обов’язку карантинного лікаря й постійного члена санітарної комісії міста брав участь у ліквідації небезпечної пошесті, унаслідок чого сам захворів на холеру й помер у 39-річному віці. Хоч яким складним було життя письменника (багатодітна сім’я, у якій народився, нестатки під час навчання в Петербурзі, хвороби та ін.), проте його творчість сповнена оптимізму, гумору, доброго сміху. С. Руданськи писав байки. Це переважно твори з розгорнутими сюжетами, пісенною формою. Вони дуже близькі до казок про тварин («Ворона і Лис». «Вовк». «Собака й Кіт». та ін.). Значну цінність творчого доробку С. Руданського становлять його переклади з російської літератури О. Пушкіна, М. Лєрмонтова. Також перекладав він і твори античної літератури. С. Руданський написав близько двохсот віршованих гуморесок, кілька поем, чимало байок, балад, ліричних віршів. Але найбільше прославився письменник саме своїми співомовками. 1880 року в Києві мати Лесі Українки Олена Пчілка видала «Співомовки». поета, які сьогодні ваблять нас своєю дотепністю, гостротою. Вони стали окрасою української літератури.