Крути- бій за майбутнє

     

        29 січня – День пам’яті героїв Крут – пам’ятна дата  коли згадують загиблих у бою українських студентів на станції Крути

  Бій під Крутами – це один із найбільш відомих епізодів національно-визвольних змагань 1917-1920 років. Він відбувся з 29 на 30 січня 1918 року біля залізничної станції Крути  той час Московсько — Києво- Воронезької залізниці,  нині – Південно-Західна залізниця.

 Ця станція мала стратегічно важливе значення. Вона була останньою вузловою станцією російської залізниці. Далі  йшла лінія української території.  Ця станція Крути знаходиться за 130 кілометрів від Києва.

Крім  того, від цієї станції розгалужувалися дві залізничні колі: перша вела до Чернігова, інша – в напрямку Пирятина та Золотоноші. Так, як на початку ХХ століття шосейні дороги в Україні не мали твердого покриття, отож залізниця була саме тим шляхом, яким найшвидше можна було перекинути війська.

         Для молодої Української Народної Республіки було дуже важливо утримати цю вузлову станцію, щоб більшовицькі війська не могли рухатися по залізниці в напрямках Києва і Чернігова. На жаль українські військові не змогли тоді втримати Крути, проте вдалося затримати наступ більшовиків на Київ.

         На цій станції зіткнулися більшовицькі війська Михайла Муравйова з  об’єднаними  військами юнкерів 1-ї Київської юнацької школи імені Богдан Хмельницького та першої сотні новоствореного Студентського куреня під єдиним командуванням Аверкія Гончаренка під час наступу на Київ.  Під командуванням Михайла Муравйова  в наступ на станцію Крути пішли 6 тисяч досвідчених вояків. У Аверкія Гончаренка було приблизно 500-600 захисників України, з низ 116 бійців  тільки Студентської сотні, які не мали попередньо військового досвіду.

         Наступ більшовиків Крутянці стримували більше 5 годин. Але вони виконали свою задачу – затримали більшовиків і виграли час для переговорів у Бересті, коли інші бійці молодої  УНР на дипломатичному фронті домовлялися про військову допомогу.

         Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні та замордовані. Згодом їх поховали  на Аскольдовій могилі у Києві.

         Серед студентів, які  в ті буремні часи, поклали своє життя за Батьківщину, були й уродженці нашої Кіровоградщини. У бою під Крутами брали участь  п’ятеро наших земляків.

Володимир Шульгін.

Він прожив коротке життя. – 24 роки. Народився 1894 року в Єлисаветграді  в сім’ї українського історика, педагога Якова Шульгіна.  Його рідний  братом був міністром міжнародних справ та послом УНР в Болгарії. Отримавши вдома початкову освіту, потім навчався в приватних гімназіях де вивчив французьку та німецьку мови. В 1913 році вступив до університету ім.. Святого Володимира . Будучи відомим громадським діячем  організував і очолив Українську студентську громаду в Києві. Разом зі своїми студентами однодумцями пішов захищати УНР. Загинув в бою під Крутами.

СЕМЕН МОГИЛА
(1897-1924) –  (прожив 27 років) старшина Армії УНР. Уродженець с. Глодоси Новоукраїнського району.
Колишній юнак 1-ї Української військової школи згадується у спогадах Аверкія Гончаренка, фактично в бою під Крутами  командував чотою завзятих хлопців. Напередодні бою Семен Могила очолював розвідку, яка потягом вирушила в напрямку червоних військ і навіть захопила кількох полонених. Помер у 1924.

МИХАЙЛО МИХАЙЛИК
(1897-1924)
Двоюрідний брат Семена Могили, теж родом із села Глодоси, став одним із перших, хто написав детальні мемуари про той пам’ятний бій під Крутами
«День 16 січня 1918 року»,
«Виступ Першої Української Військової школи». Помер від серцевого нападу в 1924  у м. Сарни.

 

Сергій Горячко
(1896-1962) народився в селі Гурівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Долинський район Кіровоградської області). Стараннями батька селянський хлопчик закінчив гімназію. А далі продовжив навчання:

В Київській  військовій школі.  У бою під Крутами був поранений.

 

"Під час Крутянського бою я був з Черніговською групою на лівому крилі лави Студентського Січового куріня. Ці "вишколені" юнаки в час бою тримали себе спокійно і відважно, якости які бувають у досвідченого бойового вояка. Страти оборонці Крут мали поважні".

Після поразок і відступу Армії УНР, Сергій Горячко, серед інших вояків армії УНР, був інтернований польською владою і перебував в таборах Щипіорно, згодом Каліша.

 

 

ЛЕВКО ПРЯДЬКО

Уродженець с. Глодоси Херсонської губернії.

Колишній юнак 1-ї Української військової школи.

Учасник бою під Крутами та Першого Зимового походу — у складі Куреня Низових Запорожців 1-ї Запорізької дивізії.

Подальша доля невідома.

 

 

Герої Крут віддали свої життя за волю України, адже їх спонукала любов до своєї держави та нації.

         Нині Україну боронять духовні нащадки героїв Крут.  Минуло   105 роківу від тих подій, що сталися в 1918 році на станції Крути. Сьогоднішні події дуже нагадують ті,. Оскільки знову йде війна, написана тими ж таки авторами – російськими вождями.

         Сьогодні рідну землю захищають тисячі молодих українців, серед яких багато добровольців. Вони, як і гарої Крут, вступають в смертельний поєдинок з російсько- терористичною ордою не через    страх. Ними рухають почуття обовязку,  любов до рідного краю і бажання бути господарями у свіїй хаті, а не коритися підступним зайдам.

         Крутянські події  та події російсько-української війни , яка вже йде 9 років стали символами незламності українського духу. Памятаймо про це!