КОМПОЗИТОР НОВАТОРСЬКОГО НАПРЯМУ

1 грудня минає 145 років

від дня народження

Миколи Леонтовича, 

українського композитора-новатора    

  Микола Дмитрович Леонтович – визнаний майстер хорової мініатюри, автор близько двохсот обробок народних пісень, талановитий хоровий диригент і педагог, організатор першого українського симфонічного оркестру та першої радянської української хорової капели, невтомний пропагандист музичної освіти. В історії української музики він залишився як композитор новаторського напряму.

                Народився Микола Леонтович 13 грудня 1877 року,  на Вінничині в родині священика. Загальну освіту одержав спочатку в духовній школі, а потім у духовній семінарії  в Кам’янець-Подільському. Після її закінчення М.Леонтович працював народним учителем. Саме у цей час він організував свій перший шкільний оркестр. Музичну освіту отримав на регентських курсах при Придворній співацькій капелі у Петербурзі. Активна громадська діяльність М.Леонтовича під час революції 1905 року привернула до себе увагу поліції, і він був змушений змінити місце проживання: до 1917 року мешкав у Тульчині, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі.

         Ім’я М.Леонтовича як композитора стало відомим, коли у 1916 році хор Київського університету з великим успіхом виконав його твір «Щедрик». Леонтович безмежно розширив можливості жанру обробки народної пісні. Від невеликих аранжувань («Сивий голубочку») він звернувся до створення мініатюр, позначених оригінальним стилем («Мак», «Мала мати одну дочку», «Праля»), і справжніх хорових поем, у яких поєднав оповідність із драматичною напруженістю й виразністю образу («Котилася зірка», «піють півні»). Крім того, він написав оригінальні хори «Льодолом», «Літні тони», «Моя пісня», «Легенда». У стислих мініатюрних формах цих творів композиторська техніка розкривається перед слухачами у всій силі, демонструючи яскравий могутній талант.

         Після встановлення Української Народної Республіки Микола Леонтович переїхав до Києва й розпочав активну діяльність як композитор і диригент, викладав у Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка, був одним із організаторів Першої української державної капели.

         У серпні 1919 року, переслідуваний денікінцями, був змушений знову повернутися до Тульчина. Тут він створив музичну школу, працював над свої першим великим симфонічним твором – народно фантастичною оперою «на русалчин Великдень».

         У ніч з 22 на 23 січня 1921 року композитора застрелив агент ГПУ, який під виглядом «незнайомця» попросився переночувати до гостинного дому Леонтовичів.

         Життя і творчість Миколи Леонтовича тісно пов’язані зі становленням класичних традицій українського академічного хорового співу в перші десятиліття минулого століття. Видатний чеський учений, професор Зденек Неєдли написав, що з іменем Леонтовича відкривається новий напрям в українській і слов’янській культурі – творення в хоровій музиці глибоко психологічних образів-характеристик.