НОВАТОР УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

   27 серпня  минуло 120 років від дня народження  нашого земляка, класика української літератури ХХ століття, прозаїка, драматурга, кіносценариста – Юрій Івановича Яновського.

                Місце народження письменника село Нечаївка Компаніївського району. Це колишній хутір пана Майєра. Його батьки Іван Миколайович та Марія Мусіївна мали дев’ятеро дітей . Там до п'яти років жив у діда Мико­ли Яновського, який мав 180 десятин землі, великий буди­нок, розкішний вишневий сад. Там пізнавав нехитру науку жити на цій землі. Дід любив онука страшенно. А ще першими вчителями були сільський коваль і тесля, який "розповідав чимало пригод–власних і чужих", "знав безліч казок", навчив "любити дерево і людські руки біля нього" 

            Їхня родина кілька разів змінювати місце свого проживання.  В 1917 році  вони  оселилася в Єлисаветграді на Кріпосній площі . Батько влаштувався на роботу на завод сільськогосподарських машин.

         Родина в Яновського була дружна і працелюбна. З малечку він знав звичаї рідного народу,  чув народні пісні і думи, знав ціну людської праці не більки біля землі, а й в заводському цеху. Його дід Микола розповідав йому багато цікавого. Матуся була хоч і бідна  проте грамотна. І в шестирічному віці малий Юрась вже вмів читати.

         Освіту здобував  в Нечаївській  церковно-парафіяльній школі,  Єлисаветградському реальному училищі. Після закінчення з золотою медаллю училища  хлопець служив у різних установах Єлизаветграда: статистичному бюро, робітничо-селянській інспекції, управлінні народної освіти

         Ще навчаючись в училищі він захворів і йому довелось лікуватись  в одесі. Вперше побачивши морську стихію він назавжди закохався в неї.  Працюючи службовцем у різних державних установах він мріяв про вищу освіту, тому в 1922 році став студентом електротехнічного факультету київського  політехнічного інституту. Три роки Юрій Яновський навчався на електротехнічному факультеті. Він мріяв будувати кораблі.  Під час навчання часто допомагав режисерам театру-студій ім.. Г.Михайличенка створювати вистави, брав участь у літературній студії, у співавторстві з С. Греєм написав п’єсу «Камергер», Тоді ж і почав друкуватись. Місцева київська газета вперше надрукувала його вірш «Море». Це була його перша літературна радість. І підписався він псевдонімом Георгій Ней.

         Тут в Одесі Юрій Іванович Яновський познайомився з Михайлом Семенком

У 1925 не закінчивши інститут, працював редактором Одеської кіностудії і поринув у літературну працю. Він писав і вірші. Кращі з них були видані збіркою «Прекрасна УТ» (Українська трудова). А справжній успіх мав  Яновський в прозі та драматургії. В березні 1924 року була опублікована його перша новела «А потім німці тікали». Наступного 1925 року вийшла збірка «мамутові бивні», яка зробила Юрія Яновського відомим У 1927 році  світ побачила збірка «Кров землі». Потім в 1930 році «Голівуд на березі Чорного моря».

 Працюючи в Одеській кіностудії він написав свої найкращі сценарії «Гамбург»  та «Фата Моргана».

          У 1927 році Юрій Яновський приїхав до Харкова.  В цей час там було створено всеукраїнське фото кіноуправління (ВУФКУ)  і письменник став одним із редакторів сценарного відділу. Тоді він і розпочав роботу над повістю «Байгород,», яку вже закінчив проживаючи в Одесі.  В Харкові він написав романи «Майстер корабля» та «Чотири шаблі», п’єсу «Завойовники»  та  роман «Вершники». А романтичну  трагедію «Дума про Британку» йому довелось переробляти кілька разів, через невдоволення театральної критики. Пізніше на її основі  письменник-кінематографіст Микола Вінграновський поставить художній фільм. А  український композитор Віталій Губаренко за мотивами цього твору створив оперу.

          У 1939 році Юрій Яновський опублікував п’єсу з сільського життя «Потомки » і почав працювати  але не завершив  романом «Капітани».  Потім були надруковані його оповідання «Короткі історії», збірка новел «Земля батьків»,.

 Працюючи редактором журналу «Українська література» пише роман «Жива вода». Цей твір не сподобався Лазару Моїсейовичу  Кагановичу, який організовував несправедливі напади  критиків на автора.

Коли почалась війна родину Яновського евакуювали в Уфу. У письменника було погане здоров’я, але не зважаючи на це він рвався на фронт. Невдовзі був вже там як військовий кореспондент.

         В післявоєнний період його відрядили на Нюрберзький  міжнародний судовий  процес над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини. Маючи чималі враження  він написав цикл репортажів «Листи з Нюрберга.              В 1948 році за «Київські оповідання» Юрій Іванович отримує Державну премію. Останньою його книгою була «Нова книга». Після неї він почав писати і не завершив тетралогію «Молода воля».

         Незадовго до смерті Ю. Яновський почав писати роман про українське підпілля в Києві під час війни. Ця тема була заборонена владою, тому що підпілля насправді було не радянським, а оунівським. Матеріали він відшуковував у архівних документах.

         Помер Юрій Іванович Яновський 25 лютого 1954 року.

 У спадщині земляка є чимало творів якими захоплювалося не одне покоління читачів.

         Визначним художнім досягненням Яновського та й усієї української літератури  став його роман «Майстер корабля». Розповідь у творі ведеться від імені 70-річного То-Ма-Кі (це Ю. Яновський). Це своєрідна лірична сповідь про минуле, що переривається різними історіями з життя героїв.

         У романі розповідь ведеться від (першої особи) сімдесятирічного кіномайстра.

         Режисер Сев знімає фільм про матроса Богдана, якого він з То-Ма-Кі врятував від смерті під час шторму вночі. Історія поневірянь Богдана

морями – цікава основа для кіно. Для зйомок будують вітрильник, на якому потім плаватимуть учні мореходної школи. Допомагає Севу працювати над фільмом Професор, з яким Режисер радиться, постійно щось обговорює. Несподівано й загадково з’являється красуня із зеленими очима Тайах, яка закохує в себе всіх головних героїв (і Севу, і То-Ма-Кі, й Богдана). Згодом дівчина несподівано зникає, адже не хоче стати нареченою за велінням жереба, який кинуть закохані в неї чоловіки.

          «Чотири шаблі» про життя чотирьох ватажків партизанської армії (Шахая, Марченка, Галата й Остюка), які виступають своєрідними нащадками козацької слави. Переказ розповідає, що герої мають виправити помилки своїх пращурів й здобути омріяну волю.

Роман у новелах “Вершники” вважають перлиною творчості Ю. Яновського (1902—1954). Вісім самостійних, сюжетно не пов’язаних новел присвячено героїчній і водночас одній із найтрагічніших сторінок нашої історії — темі громадянської війни. Кожна з новел ніби вихоплює окремий епізод із тих грізних подій, а всі разом вони зображають масштабну панораму битви мужніх борців за свободу своєї землі. Гірка ціна, якою було здобуто ту “свободу”, пекучим болем відгукується в серці письменника, котрий закликає нас берегти людяність і не втрачати її заради якоїсь примарної ідеї.

В ноовелі "Подвійне коло" описано про  кривавий бою під Компаніївкою у серпні 1919 року та про складне життя роду Половців, які жорстоко і непримиренно роз’єднані подіями громадянської війни. 

Романтична трагедія «Дума про британку»   радянський художній фільм 1969 року режисерів Ігоря Вєтрова та Миколи Вінграновського за мотивами однойменної п'єси Юрія Яновського. Прем'єра фільму відбулася у лютому 1970 року.  

В основі сюжету п'єси Юрія Яновського «Дума про Британку» лежать справжні події, що відбувалися в степовій Україні в роки громадянської війни. Письменник змальовує визвольну боротьбу повстанського руху селян Півдня України.

Повість «Байгород» – один з найзагадковіших та найромантичніших творів Юрія Яновського.

Коли ще жив у родичів Вільчинських, аж поки батько купив у Єлисаветграді будиночок.  Йому закарбувались в пам’яті  часи революційних подій в Україні. Тоді він на власні очі бачив і мітинги на майдані, тачанки батька Махна, загони Шкуро, Григор'єва, Марусі Никифорової, червоні прапори, свист куль, залита кров'ю бруківка. Навіть довелося юнакові брати участь у санітарній дружині, організованій у класі. Ці події навіки вкарбувалися в пам'ять, ожили в повісті "Байгород".

 Історичною основою повісті стали події Народного повстання 1918 р. у Єлисаветі (Єлисаветграді). Вперше цю повість надрукували в 1927 р. в журналі «Вапліте» (№3) і вона відразу потрапила під цензуру. Написано в Одесі 1927 року.

Тут оповідь про те, як громада міста відстоює  свою самостійність від  зайд анархістів банди  Марусі Нікіфорової . Одним з епізодів повісті є опис бою єлисаветградців з анархістами, який відбувся в березні 1918 р. у самісінькому центрі міста. 

Ю. Яновський залишив нам багатожанрову спадщину: 70 новел, оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п'єс (деякі успішно ставилися театрами), а ще кіносце­нарії, публіцистика. За це його й назвали  сміливим нова­тором в українській літературі XX ст.