Свято Воскресіння Христового називається Великоднем на ім'я старозавітного свята, встановленого на згадку про порятунок євреїв від єгипетського рабства. По-єврейськи слово "песах" (паска) означає "перехід". У християнській Церкві найменування Пасха отримала особливе значення і почала означати перехід від смерті до життя, від землі до неба - на знак того, що Сам Син Божий, через воскресіння з мертвих перейшов від світу цього до Отця Небесного, звільнивши і нас від вічної смерті та рабства дияволові і дав нам благодать бути дітьми Божими.
Слово Пасха з’явилося в кінці 1-го тисячоліття, коли на українську землю прийшло християнство. Цей день вважається днем воскресіння Ісуса Христа. Та саме свято народилося набагато раніш. Про це існує міф.
Це є найдавніше свято в Україні. Зародилося воно сім тисяч років тому, коли, за легендою коли «плуг упав з неба». А було це так.
Жили троє братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. Зібрались вони одного разу на полювання. Вийшли в степ неозорий. А в цей час жайворонки так розспівалися, що аж небо дзвеніло. Яр зачарований їхнім співом зупинився і мовив: «Не хочу я, брати мої, турів полювати, молодих биків стрілами поціляти, а хочу оце поле зорати та засіяти зерном, та зібрати врожай, та напекти хліба людям на здоров’я».
Тільки-но він отаке проказав, як з неба опустилися золотий плуг і золоте ярмо.
І гукнув старший брат Тур: «Це моє!». Хотів схопити плуга. А він полум’ям зайнявся. Відсахнувся в страхові Тур.
«Це моє!» - прокричав і середульший брат. Але і йому спалахнуло полум’я в лице.
- Ні братове, це моє, - всміхаючись, мовив Яр. Він підійшов і взяв золоте ярмо, накинув на пару волів, що паслися поблизу, запріг їх у плуга золотого і проорав першу в світі борозну. А потім – другу, й десяту, соту. Потім засіяв поле полтвою (дикою пшеницею). І зросла вона буйним колосом. Зібрав урожай Яр, і борошна намолов, і спік першу хлібину, і другу, й десяту, і соту. І людей частував. Потім навчив їх орати, сіяти й хліб ростити. За все те великі боги Вирію взяли його до себе і скупали в Озері Живої Води. І став Яр – Ярилом, богом весняних робіт і родючості. І спускався він на землю в той весняний день, коли можна було засівати землю зерном. І то був ВЕЛИКДЕНЬ. Тобто великий день хліборобі. Святий день.
День святкування Великодня обчислюється відповідно до Пасхалії. Великдень святкують у першу неділю після весняного рівнодення з настанням повного місяця і ця неділя не збігається католицьким святом.
Сьогодні свято Великодня має й іншу назву Пасха. З’явилася ця назва в кінці 1-го тисячоліття, коли на українську землю прийшло християнство. Цей день вважають днем воскресіння Ісуса Христа.
Світле свято Воскресіння супроводжувалося урочистими обрядами, до яких готувались протягом цілого тижня: прибирали, білили оселі, пекли паски або бабки, фарбували крашанки, а молодь розписувала писанки.
Паски, як правило випікали в четвер із пшеничного борошна на яєчних жовтках і кожна господиня дотримувалася всіх давніх звичаїв: піч розпалювала полінами, які відкладала кожного четверга Великого посту, підпалювала їх галузками освяченої верби. Саджаючи паски, промовляла спеціальну молитву. В суботу жінки фарбували крашанки в лушпинні з цибулі.
Писанки – майстерно розписані пасхальні яйця – належать до найкращих витворів народного мистецтва. Кожна писанка – це ніби маленький світ. Тут і небо з зорями, і річки з рибами, і дерево життя з оленями і птахами, і триверхі церкви. Все це вимальоване в певному порядку, щоб підтримувати лад і рівновагу і в нашому великому світі. Кожна деталь і колір – це ніби окрема літера абетки З них складається наша мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми.Сире розписане яйце, що в доісторичніи символізувало життя, яке в образі курчати пробиваеться крізь шкаралупу, в християнському розумінні стає символом воскресіння Христа, який, поборовши смерть, дарує людству вічне життя. Отримують нове трактування й інші символи української писанки.
Сонце – джерело світла й тепла.
Хрест – символ сонця, знак чотирьох сторін світу, чотирьох пір року.
Дерево життя – символ світобудови, поєднання землі й неба, минулого й майбутнього.
Зоря – знак неба, символ Діви Марії.
Виноград – символ роду.
Безконечник – символ багатого врожаю, означає нитку життя.
Риба, олень – символи здоров’я та довголіття.
Півень – провісник дня, сторожує добро від зла4 символ світла яке долає пітьму.
Пташка – символ єднання земного й небесного, образ душі.
Сосна дзвіночок,, верба – соняшник – цілющі символи.
Квітка, гілка – символ родючості, радості, краси, дітей.
Лист дуба, калини – символи сили і витривалості.
Червона фарба означає радість життя, надію. Саме червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності і небесного вогню.
Жовтий, золотавий, оранжевий кольори писанки означають тепло, надію, небесні світила, врожай у господарстві.
Блакитний – небо, повітря, а також здоров’я.
Зелений колір несе в собі весну, воскресіння природи, багатство рослинного світу.
Бурий, коричневий – земля її життєдайна сила.
Чорний колір – колір ночі, всього невідомого і таємного. В писанці, будучи тлом, виявляє силу інших кольорів. Символізує нескінченність життя людини, продовження буття після смерті. Крашанки чорними не роблять. Чорним може бути лише тло писанки.
Поєднання чорного з білим виражає повагу до душ померлих.
Багатоколірна писанка була символом родинного щастя, миру, любові, здоров’я та успіху.
Писанок, на відміну від крашанок, не їдять, адже це обереги. Подаровані писанки тримають на почесному місці до наступного великодня, а то й протягом багатьох років. Їх складають на тарелі або ж підвішують на плетені з кольорових ниток шнурочки з китичкою на кінці. Можна нанизати цілу гірлянду писанок і повісити на стіні. Якщо писанка раптом розіб’ється, її слід закопати в землю. Найкраще в городі або в полі.
Крашанки дозволялось фарбувати в різні кольори, але перевагу надавали червоному, який символізував кров Ісуса Христа. Наші пращури вірили, що в свяченому яйці міститься 40 милостей і Дух Святий.
Легенда розповідає, що Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, зайшла аж у двір римського імператора Тіберія, дала йому в дар червону крашанку зі словами: «Христос воскрес!» - і вже тоді почала свою проповідь. Той у відповідь розсміявся і сказав: «Це так само неможливо, як і те, що це біле яйце раптом стане червоним». І тут сталося диво – тієї ж миті яйце почервоніло.
Існує й інша легенда. Кажуть, що Ісуса Христа зі святим Петром наказали закидати камінням і грудками землі. Та щойно камінь торкався тіла Христа, як відразу перетворювався на писанку, а як грудка – на крашанку. Святий Петро зібрав усе те, а потім роздав людям
Так з’явилася традиція в день святої Пасхи обдаровувати один одного крашанками й писанками.
Дуже важливим ритуалом Великодня є благословення та освячення Божих земних дарів. Святочно одягнені дорослі та діти, з кошиками в руках, вкритими вишитими рушниками поспішають до церкви
Цієї ночі молодь розводила багаття із сухого дерева, яке було прообразом того, біля якого грілася варта, оберігаючи розіп’ятого Ісуса Христа. Ніби спалюючи те дерево. Інша версія, що розводили вогнище і слідкували за ним, щоб горіло усю і ніч і світило янголам-хранителям, які літають зараз над землею і слідкують за порядком. Вогонь палили не тільки надворі, а й у кожному домі родина запалювала символічну свічечку й підтримувала вогонь до самого ранку.
Священики цієї ночі одягають світлий церковний одяг замість повсякденного темного. До початку утрені святенники, відповідно до стародавніх традицій, обкурюють церкву фіміамом. Це як знак ушанування благодаті, що люди отримали через Христове воскресіння. За давніх часів слід було ставити в храмах і церквах спеціальний посуд із палаючим вугіллям для обкурювання приміщення. Під час великоднього богослужіння в церкві запалюють усі світильники.
Великодня служба Божа триває також всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщав, що Христос воскрес, а присутні з трепетом відповідають: «Воістину воскрес!».
Потаємні бажання, загадані під час великого богослужіння, мають магічну силу, як і майже все, що пов’язане із цим чудовим святом. У відповідь на священникове «Христос воскрес!» треба загадати заповітне бажання – і воно обов’язково здійсниться.
Після богослужіння із церкви виносять хоругви, хрест, потім процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починається процес освячення обрядових пасхальних страв. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого має бути смаженина, часник, хрін і сіль. Господині збирають їх в кошики, прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Поздоровляти зі святами й христосуватися починають вже після Божої служби. При христосуванні зазвичай цілуються і обмінюються писанками та крашанками. Яйце, одержане при першому христосуванні, зберігають як цінність,бо за народними віруваннями «воно має велику силу».
Одразу після служби в церкві добрий господар не поспішає за святковий стіл, а спочатку обходить своє господарство. За звичаєм, як і на Святвечір, звичай велить пригостити худобу та бджіл їжею – кожному дати по маленькому шматку свяченої паски. І тільки після всіх цих дій господар заходить до хати, де в цей момент дбайлива господиня подає на стіл святковий обід.
У великодній понеділок люди ходять одне до одного в гості, обмінюються крашанками та пасками. Урочистий обов’язок віднести святкові пироги покладається на дітей. За що отримували солодощі.
У деяких регіонах зберігається звичай в цей день обливатись водою.
Третій день Великодня – день проводжання свята. Молодіжні громади збиралися на танці, ігри, розваги. Від цього дня починалася так звана «вулиця» (своєрідні молодіжні вечорниці на вулиці, просто неба). Тривала «вулиця» аж до 14 вересня.
Немає коментарів:
Дописати коментар