26 квітня 1986 рік. Цей день в історії українського народу став знаком лиха... Аварія на Чорнобильській атомній станції щорічно нагадує нам про те, що люди іще не засвоїли ту могутню енергію, яку самі ж викликали в житті.
Гуде екологічний дзвін. Тривогою і болем наповнені його звуки. Боляче за нашу землю, яку поливають смертоносні кислотні дощі, за отруєними хімічними відходами ріки, за загиблий Арал, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси… Тривогою за майбутнє наших дітей і внуків. Гуде і стогне дзвін! І самі гіркі ноти звучать в його гудінню голоси Чорнобиля, катастрофи, яка сколихнула весь світ, заставила здригнутися людство, пам'ять про яке незагоєною раною залишилася в душі народу.
Довгі роки мирний атом пре підносили , як верхівку надійної безпеки, екологічної чистоти і технічного оснащення.
Будівництво і запуск кожного нового блоку атомної електростанції зустрічались у роки брежнєвських « будівництв минулого століття» оваціями аплодисментів. Безграмотне розміщення ядерно-енергетичних об’єктів поблизу великих міст, у витоках річок, на елітних чорноземах, поблизу активних тектонічних розломів, ні в кого не викликали найменшого сумніву.
Чорнобильська атомна станція розташована на сході великого регіону, назва якого - Полісся. Енергоблоки станції знаходяться на березі річки Прип’ять яка впадає у Дніпро. В день аварії у тридцяти кілометровій зоні проживало біля 110 тисяч людей, із яких половина атомних енергетиків Прип’яті і 13 тисяч у районному центрі Чорнобиль.
Чорнобиль. Невелике, миле, провінційне українське містечко, яке потопає у зелені, все у вишневому і яблуневому цвіті. Літом полюбляти відпочивати тут кияни, і відпочивальники колишнього радянського союзу.
У дерев’яних будиночках готували на зиму соління і повидло, збирали гриби, які було достатньо у тутешніх лісах, засмагали на сліпучо чистих берегах Київського моря, ловили рибу.
І здавалося, що дивовижно гармонійно і нерозривно прижилися тут краса поліської природи і сховані у бетон 4 блоки атомної електростанції, які знаходяться неподалік півночі від Чорнобиля.
Хто б зміг подумати за день до катастрофи, що нависла над цією квітучою землею ядерна смерть? Що насунеться біда на Україну і Білорусію, яка заставить здригнутися увесь цивілізований світ?
Ось, що сказав американський бізнесмен А. Хамер: « Я тільки що повернувся із Чорнобиля. Це призвело на мене таке потрясіння, що мені важко розмовляти. Я бачив ціле місто п’ять тисяч населення – і жодної людини. Все спустошено… я б хотів, щоб кожна людина побувала тут, щоб побачила те, що я побачив. Тоді ніхто б не говорив про ядерну зброю. Тоді би всі взнали, що це самогубство цілого світу, і зрозуміли б , що ми повинні знищити ядерну зброю».
Для всіх причетних до трагедії Чорнобиля, час розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після.
Немає коментарів:
Дописати коментар