Серед багатющої наукової та культурної спадщини українського народу одним із найбільш недосліджених й невивчених є філософський пласт. Особливо це стосується доробку авторів, дуже близьких нам у часовому вимірі (ХІХ-ХХст.), з числа забутих або напівзабутих, а також науковців української діаспори.
Саме до цієї когорти вчених-україністів належить Дмитро Іванович Чижевський - видатний філософ, культоролог, історик та лінгвіст, професор Марбурзького, Гарвардського, Гейдельберзького університетів, дійсний член і почесний професор Гельдельберзької академії та Кельнського університету.
Внесок Дмитра Чижевського в україністику - новаторський і багатогранний. Це стосується його книг, присвячених як загальним темам - «Філософія на Україні» (Прага, 1929), «Нариси з історії філософії на Україні» (Прага, 1931), «Історія української літератури: від початків до доби реалізму» (Нью-Йорк, 1956), так і спеціальним питанням «Філософія Сковороди» (Варшава, 1934). «Український літературний барок» (Прага, 1941-1944).
Навряд чи знайдеться хоч одна галузь української інтелектуальної та культурної історії, котру Чижевський не збагатив би вагомою статтею чи повідомленням. Діапазон, розмаїття тематики його досліджень - разючі. Сюди входять такі питання, як український національний характер, компоненти української культури, філософія в старій Україні, життя Г. Сковороди і його філософія, поетика т. Шевченка, філософія П. Юркевича, а також життя і творчість М. Гоголя.
Дмитро Іванович - філософ, один з останніх славістів-універсалів, провідний авторитет у царині української літератури та філології. Протягом кількох десятиліть його потужна особистість височіла над усіма основними напрямами славістичних студій, особливо у Німеччині - країні, що дала притулок вченому.
Немає коментарів:
Дописати коментар