Тема. ЯК
НАШІ ВЕЛИКОВИЩАНИ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
ВІДВОЙОВУЮТЬ
Мета: ознайомити учнів з подіями на сході України, про тих хто
живе поруч
та відстоює незалежність,
суверенітет та територіальну цілісність
України;
розвивати
прагнення бути свідомим громадянином України, її
патріотом;
виховувати
почуття патріотизму до своєї держави і пошани до
співвітчизників, які не шкодуючи
свого життя, зі зброєю в руках
відстоюють мир, незалежність, територіалільну цілісність та
Обладнання: на фоні прапора, на столі, застеленому вишитою
скатертиною, стоїть, як ваза,
гільза від снаряду, в яку поставлено гроно калини та колосся, поруч бронежилет,
каска, з маленьких гільз викладено «Україна понад усе»
На дошці мапа України, пояснення слів «кіборг», «волонтер», світлини
односельчан АТОвців, періодична преса зі статтями про односельців, тематична
папка «У контексті війни». Статті 1, 2, 17 Конституції України. Відеоролик
«Україна. Код унікальності»
Прочитайте знову тую славу.
Та читайте од слова до слова,
Не минайте ані титли,
ніже тієї коми…
Все розберіть та спитайте
Тоді себе: хто ми? Чиї сини?
Яких
батьків?
Т. Шевченко
ХІД УРОКУ
І Мотивація навчальної діяльності
Читець. Тобі, Україно, мій мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи.
Усі мої сили і душу широку
Й життя я віддам до останнього кроку.
Аби ти щаслива була, Україно,
Моя суверенна й незалежна країно!
Бібліотекар. Минуло
двадцять п’ять років, чверть століття, як Україна здобула незалежність.
Наша держава молода, але вона втілила в собі
традиції древньої Київської Русі, віковічну боротьбу українського народу за
свободу і право бути господарями на власній землі.
Ця визначна дата навіки увійшла в історію
нашої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті
нашого народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до
національного відродження, духовної свободи, економічного зростання,
культурного піднесення.
Сьогодні Україна переживає непрості часи. Ми
змушені відстоювати нашу незалежність на сході держави. Ровесникам незалежності
нині випало захищати її територіальну цілісність.
Війна
з агресивною владою Росії змінила нас, українців. Ми не завойовуємо чужого і не
приєднуємо обманом інші території, ми хочемо бути господарями на своїй землі.
Незалежна Україна – це територія гідності і свободи. Але щоб
досягти цього, доводиться платити завелику ціну.
Сьогодні ми славитимемо тих, чия
жертовність назавжди стане прикладом для кожного свідомого українця.
Країна після подій дворічної давності стала іншою, змінились
і ми.
Адже оті вчорашні хлопці, красиві й некрасиві, математики і
пастухи, богатирі, що волам роги могли б скрутити і малосилі, що ледве
підносять тіло снаряда – стали тією силою, тією окрасою, перед якою схилиться в
глибокій пошані нащадок.
(відеоролик про бійців АТО)
ІІ Робота над темою
Бібліотекар. Після Майдану
розпочалися військові дії на сході України. Це чорна сторінка у новітній
історії України.
Влучно про
цю війну написала у своїй поезії українська патріотка - Ліна Василівна Костенко
Читець.
… Війна… Неоголошена ніким
Вбиває і калічить українців.
І це наш брат? Та і чи був він
ним?
Щоб убивати нас прислав
чужинців.
Цей маразматик воювати звик.
Бо ж не своїх дітей кидає в
пекло.
Життя вже не одне навіки
смеркло.
Болить мені. Ти знаєш як болить
Ця рана не дає мені спокою.
І ця неоголошена війна,
Розв’язана братерською рукою.
Бібліотекар. Лютий 2014 року. Події
дворічної давності. Важкий кримський урок. Військові півострова стали
заручниками ситуації. Їх кинули напризволяще. Вони могли випередити російських
зелених чоловічків і взяти Крим під свій контроль, але такої команди їм зверху
ніхто не дав.
Солдати, моряки й офіцери кримських гарнізонів, фактично
неозброєні захищали кордони нашої країни. Незважаючи на підкупи, провокації,
залякування, вони, завдяки силі волі, витримці і патріотичному духу вистояли,
витримали тиск на них з боку російських підрозділів і не втратили гідність
захисника Вітчизни.
Війна почалася 27 лютого, коли перші вантажівки із «зеленими
чоловічками» з’явилися в Криму і почали захоплювати об’єкти.
Першими хто дивлячись смерті у вічі, хто стримував ворога в
Криму і став на захист Української незалежної території, була моя подруга дитинства, сусідка Олена
Валеріївна Кудря (Нікітенко) та її чоловік, уродженець села Мар’янівка - Олег Миколайович Нікітенко. Олег Нікітенко – підполковник. Олена
Валеріївна – старший солдат, механік авіаційного обладнання
технічно-експлуатаційної частини аеродрому «Бельбек».
Один місяць без зброї, пліч-о-пліч, такі як вони, утримували
військовий аеродром… 29 березня частину вивели з Криму в Миколаїв. На даний час
продовжують виконувати свої військові обов’язки на території України.
(відеоролик про події в Криму)
Бібліотекар. З перших днів антитерористичної операції, практично на усій території
України розпочалася мобілізація населення до Збройних сил, створення добровольчих
батальйонів територіальної оборони, батальйонів міліції, підрозділів
Національної гвардії.
Тільки на
території нашої Кіровоградської області були сформовані такі батальйони: 17-й
Кіровоградський, 34-«Батьківщина», 42-й «Рух опору», які у листопаді 2014 року
були перетворені в мотопіхотні батальйони і увійшли до складу 57-ї окремої
бригади.
Також був сформований батальйон
патрульної служби міліції (тепер поліції) особливого призначення «Кіровоград».
У проведенні АТО на сході України брала
участь і військова частина № 3011 Центрального оперативно-територіального об’єднання Національної Гвардії України.
Війна на
сході України. Це зараз у серці кожного українця запеклося рубцем, кровоточить
та не дає спокою жити, мислити, дихати. Це
біда усієї країни і бути осторонь не може ні одна людина.
Читець.
Я дивлюсь на світлини бійців:
Щирі посмішки, втомлені очі.
Це не сон, не синдром маячні.
Це війна, не в далекій країні,
Не в Іраку, чи десь там в
Чечні,
А в квітучій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття,
Віддаючи єдине життя.
І пишаюсь я вами всіма –
Так, як наша Вкраїнська земля.
Бібліотекар. Більше півсотні наших великовищан взяли до рук зброю,
щоб захистити східний кордон України, її незалежність та територіальну
цілісність.
Читець.
Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
Що перетворився на руїну.
Трупний запах, порох і вогонь,
Смерть приносять «Гради», міни,
танки.
Піт із чорних, випалених
скронь…
Глина, гільзи, попіл і уламки…
Герої
оборони Донецького аеропорту. Незламні
кіборги.
Вони
витримали 242 дні оборони. Не витримав бетон.
«Кіборг» -
термін, утворений зі слів «кібернетичний організм». У науково-фантастичних
творах кіборг – напівлюдина – напівмашина: людиноподібний робот. Кіборг –
сталевий. Саме наших кіровоградських спец призначенців 3-го полку терористи
вперше назвали «кіборгами»
Бої за
Донецький аеропорт почалися 26 травня 2014 року. Це було збройне протистояння
між українськими силовиками та терористичними збройними угрупуваннями за
встановлення контролю над летовищем Донецького міжнародного аеропорту, що мав
стратегічне значення.
( Показ сюжету відеофільму «Україна. Код
унікальності»)
До оборони
аеропорту різний час був залучені 3-й кіровоградський полк спеціального
призначення десантної бригади, в якому служили наші односельчани - рідні брати Головецький Костянтин Миколайович (1986 року народження) та Головецький Євген Миколайович (1988
року народження).
Хлопці свого
часу закінчили Кіровоградський медичний
коледж імені Мухіна. В 2011 році по контракту пішли служити до 3-го
полку спецпризначення. В квітні 2014 року в АТО на Донеччині.
«Кіборгами»
вони стали тимчасово.
Каска,
броник, берці, автомат,
Друг
надійний, що прикриє спину.
Доброволець,
патріот, солдат,
Наш Герой і
гордість України!
Костянтин
крім місії солдата, виконував обов’язки
медика. Зі зброєю в руках, рятував життя побратимів. Людські долі. Чи думав
колись старший братик, який діливсь цукеркою та гравсь одними іграшками, що
буде надавати першу медичну допомогу, своєму рідному братові. Рятуючи його
життя, усім ворогам наперекір. Адже в цьому пеклі Євген був поранений.
Груди наших
сталевих «кіборгів» прикрашають ордени та медалі. Вони нагороджені нагрудними
знаками «За оборону Донецького аеропорту», відзнакою Кіровоградської області
«За мужність та відвагу», орденом «За мужність», медаллю «За оборону рідної
Держави». Українська православна церква
Київського патріархату нагородила їх медаллю «За жертовність і любов до
України».
Двадцятип’ятирічний ювілейний День Незалежності
святкуватимуть, зі зброєю в руках, на
сході України.
(Презентація
книги)
Я хочу
презентувати вам унікальну книгу «АД 242. Історія мужності, братерства і
самопожертви». Це масштабний книжковий проект про оборону Донецького аеропорту
спільно з Радіо Свобода! Журналісти зібрали унікальний матеріал: понад 100
інтерв’ю, десятки ексклюзивних фото з місця подій. Також до
книги увійшли розповіді й фото кореспондента «The Los Angeles Times» Сергія Лойка.
Це книга про 242 дні боїв в аеропорту
Донецька, або в «АДу», як його назвали оборонці летовища, - це свідчення
кіборгів, розповіді волонтерів та журналістів, коментарі військових експертів
та аналітиків з України, Росії, США та Канади, а також представників
Генерального штабу Збройних сил України і Головнокомандуючого ЗСУ Віктора
Муженка. Це книга про життя і смерть, про відчайдушність і страх, про любов і
дружбу, про те, що і чому захищали в терміналах ДАП українські бійці.
Адже тут є
спогади нашого Євгена Головецького, бійця 3-го полку спецпризначення ЗСУ який першим
помітив ворожого снайпера в Донецькому аеропорту. Він розповів про перший бій
за летовище.
Війна на
сході України. Це зараз у серці кожного українця запеклось рубцем, кровоточить
та не дає спокою жити, мислити, дихати.
Це біда усієї країни, і бути осторонь
не може ні одна людина.
Наші
великовищани не стали осторонь цієї біди. Зі зброєю в руках відстоювали
територіальну цілісність, суверенітет та незалежність нашої України ті, це ті
хто живе поруч з нами.
Миненко Юрій Михайлович. 1979 року народження. В АТО пішов добровольцем. З березня 1915 року проходив навчання в
навчальному центрі «Десна». З травня в добровольчому 37 окремому мотопіхотному
батальйоні в/ч 6264 міста Запоріжжя. Був в секторі М. Відстоював незалежність в
населених пунктах Широкіне, Талашівка, Сартана, Гнутове. Нагороджений медаллю
«За службу державі», та «Почесною медаллю 37 окремого мотопіхотного
батальйону».
Коли тато
пішов на війну, його донька Наталка (тоді ще учениця 6 класу) написала такого
вірша.
Моя ненька –
Україна.
Я – її
дитина.
Хай настане
мир скоріше,
Скінчиться
війна.
Кожен день
живем в напрузі,
З думкою про
тих,
Хто стоїть
із автоматом на передовій.
Гинуть наші
українці.
Батько чийсь
чи син.
І страждає
Україна,
Серце всім
болить.
Хочу щоб
татусь вернувся
З армії скоріш.
Щоб узяв
мене за руку
Й усміхнувся
всім.
Хочу щоб
війна скінчилась
Хочу щоб був
мир.
Щоб ті
«Гради» не стріляли,
Ми солдат з
війни зустрічали.
Гайдук Сергій Олександрович. 1986 року народження. Замполіт роти. Армія резерву. В АТО
з березня 2014 року. На точку
розвідників висадили з гелікоптерів. Був недалечко біля легендарного Донецького
аеропорту. Довелось трішки скуштувати гіркої каші Іловайського котла. 1 вересня
був поранений біля Костянтинівки. 15 днів в госпіталі Кіровограда і знову на
передовій. Нагороджений орденом та медалями.
Дудник Петро Олександрович. 1980 року народження. Доброволець. Командир відділення. Спочатку
працював у виправній колонії №6. Стежачи
за подіями на сході України, вболівав за долю держави, беручи приклад з
молодшого брата Сергія Гайдука. Вирішив боронити рідну землю від агресора.
Звільнившись з роботи, пішов за контрактом до військової частини. З січня 2016
року в АТО в складі 57 бригади кіровоградської військової частини.
Коченко Анатолій Анатолійович. 1974 року народження. Оператор- наводчик БТР- 4Є.
Мобілізований в лютому 2015 року. Проходив підготовку в житомирському
навчальному центрі 25 бригади в/ч 1116. Через 45 діб був в зоні АТО. Виїжджали
на підтримку іншим частинам, разом з міліцією стояли на блокпостах. Під час
виборчої кампанії охороняли виборчі дільниці. Був під Щастям, в Краматорську.
Михайленко Руслан Анатолійович. 1980 року народження. Мобілізований. Підготовку проходив
у навчальному центрі сухопутних військ Збройних Сил України «Десна» що на
Чернігівщині. Був у взводі зенітників 7 Хмельницького територіального
батальйону. В АТО був на Луганщині. Стояли
на блокпостах на кордоні з Росією.
Почкай Олександр Леонідович. 1973 року народження. Мобілізований. З травня 2015 року проходив
спецпідготовку в навчальному центрі ЗСУ «Десна». В складі 56 бригади в/ч 2095
був на сході України як механік-водій танка Т-64. Був на лінії 1 оборони.
Вітошко Володимир Васильович. 1978 року народження. Мобілізований. Навчання проходив в начальному
центрі ЗСУ «Десна». Старший водій-механік 24 окремої механізованої
Бердичівської залізної бригади імені князя Данила Галицького. Відстоювали
незалежність біля Щастя, Кримського, Сокольників. Дев’ять місяців на передовій за півкілометра від ворожих
позицій.
Матвієнко Валентин Сергійович. 1980 року народження. Мобілізований. Підготовку
проходив в навчальному центрі Житомира. Потім в АТО. Сектор Б. Командир
відділення. Про те, як служив Валентин
Сергійович свідчить стаття з газети «Маловисківські вісті» за 16 грудня 2015
року. «Служба вашого земляка з Великої Виски є прикладом для інших»
(Зачитати
уривки)
Іщенко Віталій Вікторович. Доброволець.
1991 року народження. Ровесник незалежності. Поліцейський взводу №1 роти №1
БПСПОП «Кіровоград» при УМВС. Після
закінчення контракту у стрілецькому батальйоні в/ч 3011 Центрального
оперативно-територіального об’єднання національної гвардії України в квітні
2014 року записавсь до добровольчого батальйону патрульної служби міліції
(тепер поліції) «Кіровоград». З серпня 2014 року у зоні АТО. Під час
відрядження ніс службу на першій лінії оборони. Свій бойовий шлях почав з
Дебальцеве, Вуглегорська, Волновахи, Маріуполя, що на Донеччині. Патрулювали у
прифронтових містах. З 2016 року у відрядженнях на Луганщині – Сєверодонецьк,
Лисичанськ, Попасне. Стоять на блокпостах, не допускають громадських зіткнень і
провокацій. Контролюють перевезення через блокпости зброї, контрабандних
товарів. Нагороджений грамотою за вагомий внесок у забезпеченні охорони
громадського порядку та безпеки громадян, підтримання конституційної влади,
захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на
території Луганської області та медаллю «Захисникам вітчизни».
Дудник Микола Григорович. 1981 року народження. Мобілізований. Навчання проходив в навчальному
центрі «Широкий лан» На Миколаївщині при військовій частині 3500. В складі 40
бригади 4 дивізіону 10 гаубичної артилерійської батареї День незалежності
святкує в секторі М. Микола Григорович – водій автомобіля. Підвозить зброю та
військову техніку. Нагороджений відзнакою «10 гаубична артилерійська батарея »
та грамотами за відмінне виконання службових обов’язків, зразкову військову
дисципліну та відмінне виконання завдань щодо захисту територіальної цілісності
та незалежності України.
Кобець Олексій Валерійович. 1977 року народження. Мобілізований в квітні 2015 року. Навчання проходив в
навчальному центрі «Широкий лан». В складі військової частини 3593. З липня в
АТО. Рота охорони на 3 лінії оборони, в районі Маріуполя. Нагороджений грамотами
за сумлінне виконання служби.
Бруяка Олександр Петрович. 1973 року народження. Мобілізований в серпні 2015 року. Навчання проходив в
навчальному центрі «Десна». В складі 8 батальйону Чернівецької військової
частини знаходився в зоні АТО. Командир відділення зенітників. Нагороджений
грамотами та медаллю.
Жадан Андрій Олександрович. 1993 року народження. Контрактна служба. Службу проходив у внутрішніх
військах, потім в Національній гвардії України. З лютого 2014 року з АТО.
Сержант. Інструктор з водіння. Його завдання – доставка на блокпости зброї та
продуктів харчування, і головного – води, адже там з цим сутужно.
Рябоштан Володимир Васильович. 1980 року
народження. Мобілізований. З квітня 2014 року пройшов навчання в навчальному
центрі «Черкаське» Дніпропетровської області. Спочатку в 93 механізованій
бригаді, потім перевели в 91 Сумську бригаду. Інженер-сапер. З осені 2014 року
з зоні АТО. Відстоював незалежність, суверенітет та територіальну цілісність в
районах Комиш-Зорі, Гродівки, Зеленопілля, під Широкіним. Нагороджений медаллю
«Учасник АТО».
Бруяка Олексій Володимирович. 1991 року народження. Ровесник
незалежності. Мобілізований в серпні
2014 року. Навчання проходив в Кривому Розі в складі 17 танкової бригади. З
вересня вже в зоні АТО. Коректувальник вогню. Старший розвідник-далекомірник.
Був на передовій 1 лінії тероборони біля Попасне, або на виїзді допомагали та
підтримували інші військові частини.
Жмурко Володимир Григорович. 1980 року народження. Мобілізований в серпні 2014 року.
Навчання проходив у навчальному центрі «Десна». В складі Чернігівської військової
частини був в АТО. Перше бойове хрещення отримав біля Щастя та станиця
Луганська. Два місяці був на Донеччині у Вуглегорську та Дебальцево.
Нагороджений медаллю «Учасник АТО».
Мельник Микола Васильович. 1970 року народження. Мобілізований в квітні 2015 року. Навчання проходив
в «Широкий лан» на Миколаївщині. Служив в 14 окремому мотопіхотному батальйоні
«Черкаси» в складі 72 Білоцерківської бригади. В АТО відстоював незалежність в
районах Волновахи, Новотроїцького, Богданівки, Старогнатівки, Гранітного.
Завірюха Владислав Володимирович. 1988року народження. Мобілізований в 2015 році.
Навчання проходив на Миколаївщині в навчальному центрі «Широкий лан». З липня
2015 року у складі Кіровоградського 3-го полку спецпризначення знаходиться в
АТО. В день Незалежності відстоює територіальну цілісність, суверенітет та
незалежність України.
Левицький Сергій Володимирович. 1983 року народження. Мобілізований в 2015 році.
Навчання проходив на Житомирському полігоні 95 аеромобільної бригади. Водій
БТРа 3Є та 4Є. Знаходивсь на 3 лінії тероборони. Був в районі Мар’їнки.
Ємець
Андрій Євгенійович. 1991 року народження. Ровесник незалежності.
Працівник МВС, старший лейтенант міліції. Перше відрядження було в лютому 2015
року. Стояли на блокпостах, слідкували за порядком на дорогах. Був у
Троїцькому, Попасне, Слов’янськ, Артемівськ та інших населених пунктах. Друге
відрядження у вересні 2015року. У Сєверодонецьку патрулювали нічне місто.
Іщенко Олександр Андрійович. 1973 року народження. Мобілізований у березні 2015 року.
Водій БПМ роти матеріального забезпечення ппВ 0105 окремої артилерійської
бригади. Перевозив мирне населення, розвідників, продукти харчування, працював
на виїздній бані. В зоні АТО з травня 2015 року. Був на 1 лінії територіальної
оборони недалечко від Авдіївки, Курахово, Дачне… За сумлінну службу
нагороджений грамотою.
Бардієр Андрій Михайлович. 1987 року народження. Мобілізований в січні 2015 року. Навчання проходив в
Києві в навчальному центрі «Васильків». В АТО з березня 2015 року. Водій.
Машиною перевозив все: військових, продукти харчування, зброю. Дислокувались в
районі Мар’їнки.
Бардієр Роман Михайлович. (1995 року народження) та Тининика
Тимур Сергійович (1994 року народження). Однокласники, шкільні друзі.
Бойовий шлях пройшли разом. Разом пройшли строкову службу у внутрішніх військах
потім в Національній Гвардії України. З
серпня 2014 року в АТО. В патрульному батальйоні військової частини 3005.
Патрулювали на блокпостах Ара-Карачун, Ізюму, Слов’янська, 29 блокпості Сєверодонецька.
Салов Володимир Сергійович. 1986 року народження. Доброволець. В червні 2014 року пройшов навчання у
Кіровоградському 3-му полку спецпризначення. З серпня місяця в АТО. Водій
кулеметного взводу 2 відділення. Був в роті вогневої підтримки. Відстоював
незалежність та територіальну цілісність в районі Дебальцеве, селищі Луганське
на Булавінській шахті.
Міронов Віталій Володимирович. 1985 року
народження. Мобілізований у березні 2015 року. Проходив навчання у навчальному
центрі «Десна» Збройних сил України. У складі 17 танкової бригади
моторизованого батальйону. З вересня 2015 року на сході України (Опитне, Майорськ
та інших населених пунктах). Призначений командиром відділення, командиром БМП.
Нагороджений грамотою за відмінну службу.
Гуліков Віктор Сергійович. 1987 року народження. Доброволець. Коли дізнавсь про події на сході
України. Пішов до Кіровоградського військового комісаріату та записавсь
добровольцем. В травні отримав повістку. Півтора місяці проходив перепідготовку
в Канатове Кіровоградської області. А потім два місяці під Кримом. В серпні
2014 року в АТО: станиця Луганська, під Дзержинським. На даний час, командир
взводу окремого мотопіхотного батальйону Віктор Гуліков відстоює незалежність
на сході України. Нагороджений орденом «За мужність» 1 ступеня. Медалями
«Учасник АТО» та грамотами за відмінну службу.
Давидов Сергій Олександрович. 1987 року народження. Спочатку був мобілізований, а потім
підписав контракт. Навчався в навчальному центрі «Десна» ЗСУ. З липня 2015 року
в секторі А. Водій-механік МТДБУ військової штабної машини-тягача. Ювілейний 25 день незалежності святкуватиме в
зоні АТО.
Гром Вадим Леонідович. 1994 року народження. проходив строкову службу в Національній Гвардії
України. Стрілець. Коли розпочалися бойові дії на сході України підписав
контракт. В 2014 році був в зоні АТО (Маріуполь). На даний час проходить службу
в Збройних Силах України.
Москальов Віталій Миколайович. 1981 року народження. Мобілізований в березні 2015
року. Був в загоні прикордонників
південного Регіонального управління прикордонної служби. З червня 2015 року
брав участь в АТО . Був в районі Костянтинівки,
Майорська.
Луговий Євгеній Олександрович. 1991 року народження. Мобілізований у вересні т2014
року. П’ять днів проходив навчання в «50 центрі» Кіровограда. А вже 5 вересня
був у Краматорську, потім Дебальцево, Вуглегірськ. Розвідник, командир відділення
розвідувально-штурмового відділення.
Миненко Олександр Володимирович. 1974 року
народження. Мобілізований в лютому 2015 року. навчання проходив в Житомирській 95 бригаді. На сході України в
квітня 2015 року. Командир відділення взводу забезпечення.
Лукін Євгеній Валерійович. 1986 року народження. Мобілізований в лютому 2015 року. Навчання проходив
на житомирському навчальному полігоні. Потім в 25 бригаді Дніпропетровська. З
квітня 2015 року на сході України в десантних військах. Навідник-оператор.
Квак Олександр Олександрович. 1972 року народження.
Коли почались військові дії на сході України, по телебаченню побачив
рекламу, в якій запрошували обороняти Україну.
Зразу ж зателефонував на гарячу лінію. Потім поїхав до обласного
військового комісаріату де й написав заяву. З травня 2014 року пройшов
перепідготовку в Кіровоград. З липня у складі 57 бригади був у зоні АТО
гранатометником. Брав участь у боях за Горлівку, Майорське…
Бердник Микола Петрович. 1956 року народження. Мобілізований в травні 2015 року. Навчання проходив
в Миколаївській 79 бригаді, потім53 окремій механізованій бригаді. З червня
2015 в зоні проведення АТО. Заступник командира зенітно-ракетної батареї. Був
на Донеччині в Очеретяному, Верхньоторецькому, Новій Бахмутівкі. Нагороджений
медаллю «За оборону рідної держави» та «За участь в АТО».
Болванець Валентин Павлович. 1984 року
народження. Мобілізований в лютому 2015 року. Перепідготовку проходив в
Житомирському навчальному центрі. Потім направили в 25 бригаду
Дніпропетровська. З квітня 2015 року на сході України. Навідник розвідувального
взводу. Захищав територіальну цілісність України біля Деліївки та Русиного Яру.
Доренко Євгеній Олексійович. 1989 року
народження. Працівник МВС. У лютому 2015 року був у відряджені на Луганщині.
Стояли на блокпостах, патрулювали на дорогах. Нагороджений грамотою та подякою
МВС.
Павленко Андрій Миколайович. 1982 року народження. Мобілізований в квітні 2015 року. Навчання проходив
у Львівському навчальному центрі «Яворів». Потім на полігоні Гончарівська.
Через півтори місяці був на Донеччині. Захищав Слав’янськ, Костянтинівку,
Краматорськ, Артемівськ(Бахмут), Часів Яр. Був і зв’язківцем, і водієм, і
наводчиком, і кухарем, і стрільцем. Служив в 101 ОБРО генерального штабу АТО.
Нагороджений медаллю «учасник АТО». Українська православна церква Київського
патріархату нагородила медаллю «За жертовність і любов до України».
Паламарчук Микола Вікторович. 1978 року
народження. Мобілізований в квітні 2015 року. Пройшов навчання в навчальному
центрі «Широкий Лан» ЗСУ Миколаївської
області. У складі 36 бригади морської піхоти десантно-штурмового батальйону
старший матрос Паламарчук під час блокади Криму був на межі Автономної
республіки Крим та Херсонської області. А також в Сартані.
Веремчук Бодан Борисович. 1985 року
народження. Мобілізований в серпні 2014 року. Навчання проходив в прикордонній
частині «Ізмаїл». Через місяць був в АТО, на базі Костянтинівка. Водій інженерно-саперного
відділення. Їздили по об’єктах.
Поздєєв Дмитро Леонідович. 1987 року
народження. Мобілізований в лютому 2015 року. Навчання проходив на Миколаївщині
в навчальному центрі «Широкий лан» ЗСУ. Через місяць в складі 1 танкової
Чернігівської бригади, як механік водій, був в АТО. Має відзнаки.
Колот Микола Васильович. 1973 року народження. Мобілізований
Навчання проходив в навчальному центрі
«Широкий лан» Миколаївської області.
Потім в Бердичеві в військовій частині 3231. Через декілька місяців підготовки
в АТО (Донецька область). Водій. На
позиції тягав пушку. Має грамоту за відмінну службу.
Івашковський Геннадій Валентинович. 1977 року
народження. Навчання проходив в навчальному центрі «Десна» ЗСУ. Потім Рівне,
Львівський «Яворів». В складі 24 механізованої бригади проходив службу в АТО
(Кримське, Попасне, Новотошківка). Механік-водій БМП.
Чуйков Ігор Васильович. 1983 року народження.
Мобілізований в березні 2015 року. Навчання проходив в навчальному центрі
«Десна». Через декілька місяців був на Донеччині в зоні проведення АТО.
Командир відділення БТР.
Читець.
Ти знаєш що сьогодні волонтер –
Надійний й вірний друг тепер.
Тим, хто на сході України
Мир захищає щохвилини.
Везуть бійцям і коремати,
Й бронежилети, бинти й вату,
І хліб, і сало, й печиво
І мед, і запашне варення.
Везуть листи від школярів,
А в них казки й «море» віршів.
Везуть із дому добрі вісті:
«Чекають вас у кожнім місті!»
А потім знову спішить в дорогу,
Бо лиш єдиний має змогу
Привести звістку матерям,
Які дали життя синам, -
Тим, хто на сході України
Мир захищає щохвилини.
Бібліотекар. Є таке іноземне слово «ВОЛОНТЕР».
Воно значить, що люди безкорисно допомагають іншим.
Так склалося що країна не була готова
до цієї війни. Що горе на українську землю прийшло неочікувано. Але добра душа
у нашого українського народу. Всі турботи на себе взяли волонтери.
Питання
забезпечення бійців усім необхідним, на жаль, погрузло в бюрократичних тенетах.
На фронті
без допомоги волонтерів було б дуже сутужно.
Волонтери – це ті люди, які просто
сідають у свої машини і везуть необхідне армії, тому що вважають це за
потрібне.
Волонтери збирають або вантажать свої авто продуктами
харчування, теплими речами, листами та подарунками Їдуть у військові частини чи
на передову. Роблять це, в основному, власним коштом. До такої допомоги
долучаються друзі, знайомі односельці.
В
дорозі напруження. Вони їдуть туди добровільно, Усвідомлюють куди їдуть.
Небайдужим до чужого горя став і наш односельчанин - Колєснік Олександр Володимирович. (1969 року
народження.) Коли почалися військові дії на сході України, часу на роздуми не
було. Пішов в Кіровограді на площу Богдана Хмельницького, до намету волонтерів
«Серця матерів». Познайомився. Спитав чим може допомогти. Разом з односельцями
і такими ж як він небайдужими друзями зібрали кошти на машину «УАЗ»(бобик).
Старший брат Віктор допоміг з ремонтом. Машину пригнали й подарували
кіровоградському 3-му полку спецпризначення. На якому бійці поїхали в
Зеленопілля. Потім зібрав кошти на інший
«УАЗ» (як швидка допомога), якого переробили в броньовик.
Одного разу
переглядала стрічку на «Однокласниках», побачила світлину бійців біля УАЗика і
знайоме усміхнене обличчя. «Привіт з Волновахи!» в якій бійці дякували за машину усім тим, хто долучився до цієї
справи. А також просили допомоги для Олександра. Адже вони розуміли, що
особисті кошти волонтера незабаром скінчаться. А гостинці які привозить
Олександр вони чекають з нетерпінням.
Недарма
кажуть, що земля кругла. Тут, у Волновасі зустрів свого земляка - Валентина Матвієнка.
(Тихо звучить
мелодія «Пливе кача»)
На долю нашої країни випав час, що безперечно увійде в її
історію, як одна з най трагічних та найдраматичніших сторінок. Захищаючи право
на власну свободу та незалежність, Україна зазнає втрати – великі, як ніколи.
Героям, що боронять державу на східних рубежах та протистоять внутрішньому
ворогу – злочинності, іноді доводиться платити за перемогу найвищу ціну –
життя.
(всі присутні встають та
запалюють свічки й лампадки)
Нароженко Микола Володимирович. Йому було лише 35. Службу
проходив у 41-му розвіддівізіоні 55-ї артилерійської бригади, сформованої в
Запоріжжі. З липня 2014 року в зоні антитерористичної операції на сході
України. Пройшов Тоненьке, Ласточкіне,
Опитне, Авдіївку. Був за декілька кілометрів від легендарного Донецького
аеропорту. Бій біля Авдіївки став трагічним у долі Миколи Володимировича та
багатьох його побратимів. У
тій запеклій боротьбі за коксохімічний завод, коли гинули на очах товариші,
Микола стиснувши зуби, тримаючи в руках
зброю, витягував з поля бою своїх товаришів, надавав допомогу. Вибухи, ядучий
дим розбитого коксохіму – і Микола знову у самому горнилі пекла.. . 13 квітня
2015 року, за півтора місяці до демобілізації,
у Дніпропетровському
інституті імені Мечнікова, після тяжкого захворювання легенів, внаслідок
шкідливих викидів розбитого терористами коксохімічного заводу, перестало битися серце нашого односельчанина.
Згадаймо поіменно наших земляків, жителів Маловисківського
району, які загинули захищаючи нашу незалежність на сході України.
Микола Нароженко (с.Велика
Виска)
Віктор Бойко (с. Лозуватка)
Віталій Івандюк (м. Мала Виска)
Лев Панков (м. Мала Виска)
Віталій Лашкул (смт. Смоліно)
Олександр Пашко (смт. Смоліно)
Петро Кізім (уродженець с. Олександрівка)
Олександр Яриш (уродженець с. Злинка)
Наш святий обов’язок – довіку пам’ятати про
їхній подвиг. Вшануємо пам'ять тих, хто
загинув захищаючи нашу Україну від російського агресора, хвилиною мовчання.
(звучить метроном, хвилина мовчання)
ІІІ Узагальнення й
систематизація
Бібліотекар.
Вже минуло 25 літ відтоді, коли здійснилася споконвічна
мрія наших предків – бути вільними господарями на своїй прекрасній і чарівній
українській землі. Як бачимо, перші кроки незалежності стали випробним
тестуванням на зрілість, мудрість, виваженість дій. Сьогодні святкове почуття
радості затьмарює війна на сході України і окупація Криму. За волю та кращу
долю знову гинуть патріоти України. Проте вірте, день миру обов’язково настане,
правда переможе. І ми проникнемося ще більшою гордістю за нашу неньку-Україну,
її нескоренних синів та доньок.
Почуття патріотизму, любові до рідного краю - це та сила, яка гуртує націю, об’єднує
заради розквіту суспільства, благополуччя кожної родини.
З 25-річчям незалежності! Зичу міцного достатку, миру,
щедрої долі, сили та наснаги в усіх справах.
Нехай мрія про краще майбутнє
окрилює всіх нас на нові звершення, добрі починання в ім’я соборної незалежної
демократичної процвітаючої України, надійної запоруки добробуту й щасливого
життя народу! Слава Україні!
(Пісня
про Україну)
Немає коментарів:
Дописати коментар