НА КУЗЬМИ-ДЕМ'ЯНА ДОРОГА САННА

Зі святом двох чудотворців Кузьми й Дем’яна. Яке припадає на 14 листопада, пов’язано  чимало цікавих символічних обрядовій. Якщо уважно проаналізувати їх, то побачимо нашарування двох релігій – дайбозької та християнства. Власне, саме ця обставина сприяла тому, що двообраз Кузьми й Дем’яна набув чіткої символічної структури.

         На думку  митрополита Іларіона та О. Воропая, первісне значення цих імен пов’язане зі святом безмездних (не грошолюбних чи безсріблеників), котрих пізніше назвали без мерзлими. Натомість С.Килимник вважає, що в своїй первісності це свято, яке співпадає з початком листопада за старим стилем, мало магічну  дію – відганяти мороз,а відтак це були «безморозні» святі, котрим християнство приписало «завідування» морозом, засухою, заметіллю. Таке твердження найбільш ймовірне.

Чи не тому селяни до сходу сонця виходили в цей день з хлібом-сіллю та страсною свічкою на поріг, щоб зустріти і запросити до обійсть своїх покровителів: Святі Безморозники, вітаємо вас хлібом-сіллю, сонцем праведним (свічкою), і ласкаво просимо завітати до нас, у наше обійстя, у наші стайні, обори, кошари, на стебник до бджілок та до нашої хати – з нами вечеряти…Хай відійде мороз-морозище, люте холодище від нас, від нашого двору.

Увечері господар ще раз виходив у двір, вилазив на ворота і запрошував Безморозних, а потім закликав мороза. Пізніше цих безіменних почали називати іменами Кузьми і Дем’яна.

З першим днем останнього осіннього місяця (за старим стилем) пов'язаний ще один обряд. У багатьох місцевостях це завершення сезону пастухів і остання зустріч череди. Наймані пастухи у цей день приганяли худобу з поля раніше, ніж завжди. Стадо зустрічали  всі власники. Вони вітали доглядачів хлібом-сіллю, дарунками (полотном, рушниками тощо), прикрашали вінками.

Вперше  од весняного Юрія (6 травня) пастухи голили бороди й підстригали волосся, оскільки, за звичаєм, під час сезону їм не годилося цього робити, «щоб худоба не хворіла, добре телилися корови, а вівці не губили вовни». На їхню честь жінки варили смачні страви, готували напої. За колективним обідом господарі дякували пастухам за працю, остаточно розраховувались з ними  і зголошувались на наступний сезон.

З нетерпінням на Кузьму-Дем’яна чекали дівчата. Цього дня вони організовували «курячу складку» (дівоча складка, перші дівочі вечорниц, досвітки, тощо. Майже в усій Україні це був офіційний початок дівочих гуль. До них готувалися заздалегідь. Юнки оголошували одну з осель (вечорницьку хату) і вечорницьку паніматку, себто господиню світлиці, а з –поміж себе вибирали отаманшу – найповажнішу дівчину, яка протягом усього сезону керувала всіма дійствами. Подібна форма існувала і в хлопчачих гуртах.

Зранку юнки, згідно з домовленістю, приносили складку – різноманітні продукти, серед яких обов’язково мали бути кури. Побутувало навіть повір’я: у того, хто принесе власну курку, в господарстві водитиметься птиця – квочки справно доглядатимуть  курчат, вилуплюватимуться здебільшого курочки, не буде кураїв, а хижі птиці не крастимуть молодого приплоду. Саме це змушувало дівчат підтримувати традицію. Нерідко до цієї акції прилучалися хлопці – «полювали» за неприхищеними курами.

 Найпохіднішими стравами була варена і смажена курятина, голубці, вареники, гречана каша і куряча юшка. У домовлений час приходили хлопці з найнятою музикою та напоями. До пізньої ночі в оселі дзвеніли співи, танки, веселі забави. Наостанок у світлицю вносили солому, розстеляли її долі і лягали спочивати. Власне цим обрядом і започатковувалося традиційне відкриття вечорниць та досвітків, на яких протягом сезону молодь проводила своє дозвілля.

Народна уява пов’язувала з Кузьмою і Дем’яном  покровительство ремесел, зосібно ковальства. Тому найпишніше цей день відзначали ковалі – найшановніші фахівці села. Варто з цього приводу пригадати такий факт:за відсутності попа, згоду на шлюб міг дати коваль.

Чесний і мудрий коваль посів належне місце і  в усній народній творчості. Він символізує охоронця хліборобської праці, винахідника плуга. В одній з найдавніших пісень, котра дійшла до нас ще з дохристиянської доби, мовиться:

Благослови, господи, Кузьма-Дем’ян, Ладо Моє!

Спостережливі селяни намагалися в цей день завбачувати погоду. Вважалося, якщо бездоріжжя, то не сподівайся морозів до початку грудня, а коли випаде сніг – на весняну повінь. Проте «Як вітер на Кузьми-Дем’яна, то буде санна дорога».