ВСЕ ЖИТТЯ У ТВОРЧОСТІ Й КРАСІ

 

         9 жовтня 1904 року народився Микола Бажан - український філософ, письменник.

         Микола Платонович Бажан був не тільки відомим поетом, а й державним діячем, енциклопедично освіченою людиною, яка очолювала тривалий час видавництво «Українська Радянська Енциклопедія». Його поезія не тільки епічна, а й романтична, і строфи виважені й карбовані. Без МИиоли Бажана важко уявити українську поезію ХХ століття.

         Народився Микола Платонович Бажан у Кам’янці-Подільському в родині військового топографа. Юність проминула в Умані, де він закінчив кооперативний технікум, після чого переїздить до Києва, навчається в Кооперативному інституті, а потім – в Інституті зовнішніх зносин.

         Перший друкований вірш Бажана «Сурма юрм» з’явився 1923 року у «Жовтневому збірнику панфутуристів». На формування Бажана як поета й громадянина значний вплив справили вистави театру Леся Курбаса («Кийдрамте», «Березіль»), знайомство з геніальним О. Довженком.

         Роки життя у Харкові і співпраці з Миколою Хвильовим під постійним вогнем партійної критики були дуже плідним періодом творчого зростання.

         Перша збірка поезій М. Бажана «17- патруль» (1926) була позначена впливами футуризму і намагання вирватися з канонів традиційної української поезії. У другій книзі «різьблена тінь» він відмовляється від футуризму, переходячи на романтично-бароковий стиль, шукаючи власний поетичний почерк. Найвищий злет його творчості припав на кінець 20-х – початок 30-х років. З-під його пера з’являються поеми «Гофманова ніч», «Розмова сердець», «Сліпці» (незавершена), «Гетто в Умані», триптих «Будівлі». Ці твори наснажені прагненням політичного й культурного відродження української нації, нищівною критикою великодержавного шовінізму.

         В «Розмові сердець»  поет пристрастно дискутує з «всеросійським» ідеологом з його претензіями на всесвітнє месіанство, з його намаганнями , і то небезуспішними, русифікувати Україну.

         Після розгрому українського відродження основні зусилля М.Бажан зосереджує на переклади. Відходячи від сьогодення, він звертається до грузинської класики епохи середньовіччя, здійснивши неперевершений у слов’янських мовах переклад «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі.

         Але життя тривала. Перед поетом постала альтернатива: куля чи колючий дріт Соловків – або примирення з режимом і співробітництво з ними. Адже недарма газета «Червоний шлях» не двозначно загрожувала поетові: «тільки зрозумівши катастрофу, яка чекала тих, хто відірвався від широкого шляху пролетарської революції, може Бажан досягти переломового пункту в його творчості». І Бажан обирає другий шлях, заплативши за це неймовірно високу ціну – зрікшись своїх духовних ідеалів. Далі була творчість з відчуттям холодного дотику пістолета до скроні, але водночас і з пошануванням двома сталінськими преміями: формально за збірки «Клятва», «Данило Галицький», «Сталінградський зошит», «Англійські враження», а насправді за оди Сталінові.

         Під час Вітчизняної війни побачили світ талановиті твори Миколи

Бажана «Клятва» (з його карбованим рефреном – «Ніколи, ніколи не буде Вкраїна  рабою фашистських катів!»), «Данило Галицький» (поема, що розповідає про розгром рицарів Лівонського ордену українським князем), «Сталінградський зошит».

         Одним з перших в нашій літературі творів про долю покоління «дітей репресованих» була поема «Політ крізь бурю».

         Показовою у його творчості останнього періоду є поема «Нічні роздуми старого майстра».  В ній старий шахтар, що вихаркує уражені силікозом легені, оглядає своє безрадісне трудове життя сповнене виснажливої шахтарської праці, постійної небезпеки, «що можна живцем і не вийти із штреку», і без крихітки радості звичайного людського буття.

         І тут-таки проривається несамохіть, а може, й свідомо, ствердження анти людської сутності ладу, що прирікав просту людину на рабське животіння.

         Помер поет-академік у славі й пошані на схилі літ восени 1983 року і похований на Байковому кладовищі в Києві. Оцінюючи його доробок, академік Л.Новиченко писав: «Микола Бажан у світліші періоди своєї творчості був поетом невтомно шукаючи творчої думки, яка могла піддаватись… згубним ілюзіям, впливам облудних міфів, але вміла й чесно долати їх, створюючи цінності, орієнтовані на гуманістичні, вселюдські критерії».