САМОБУТНІЙ ПОЕТ СВІТОВОГО РІВНЯ

   

Народився Богдан-Ігор Антонич 5 жовтня 1909 року в селі Новиця на Лемківщині в родині сільського священика.

         Закінчив філологічний факультет Львівського університету і 1934 році одержав диплом магістра філософії.

         Працював журналістом , у 1934 році редагував журнал «Дажбог» однойменного модерністського угрупування митців. Оприлюднив збірки поезій «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936), а збірки «Зелена Євангелія», «Ротації» (1938) вийшли після смерті поета.

         За другу збірку поезій був нагороджений престижною премією Львівського товариства письменників та журналістів імені Івана Франка.

         Поет високої культури письма, органічно поєднав у своїх творах поетичний світ української міфології з модерними стильовими площинами тогочасної європейської лірики, зокрема сюрреалізму, вміло синтезував глибокий ліризму  в осмисленні світу й людини з філософськими проблемами буття.

         Збагатив українську лірику величезними образами космосу, урбаністичною й спортивною тематикою, тонким мистецтвом звукової інструментовки вірша. Поєднав реалістичні і сюрреалістичні мотиви, оригінально осмислив єдність матерії й образу, пантеїзм і мистецтво.

         Помер у 1937 році у Львові.