СКОРБОТНА ПАМ'ЯТЬ НАРОДУ

27 січня в усьому світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Голокост - це переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертвами Голокосту стали понад 2,2 мільйони осіб. На Кіровоградщині масові розстріли розпочалися відразу ж після окупації її окупації. Їх здійснювали спеціальні есесівські підрозділи, так звані айнзатцкоманди та зондеркоманди, яким активно допомагали співробітники щойно створеної "української допоміжної поліції", набраної із числа відвертих ворогів радянської влади, а також з кримінальних, декласованих елементів і всілякого роду авантюристів. 30 вересня 1941 року стало початком знищення єврейського населення у Кіровограді. Приречених зібрали за оголошенням біля синагоги і вивезли автомашинами до противотанкового рову за містом, де протягом кількох діб розстрілювали з автоматичної зброї. Такі розстріли проводилися у кожному населеному пункті. У Новомирггороді місцем масового знищення євреїв стали Грушевий Яр та підвальне приміщення колишньої МТС, де 760 чоловік були задушені газом. У Новоукраїнці - Гусарський ліс, у Малій Висці, Олександрівці та Голованівську - яри у прилеглих лісах, у Долинській - приміщення колишньої салоптики, у м. Олександрії - стрілецький тир військової частини. Були знищені цілі села з єврейським населенням - Хащувате у гайворонському районі, Глиняне у Добровеличківському, Ізраїлівка в Устинівському. у лютому 1942 року по-звірячому були убиті діти-сироти єврейських націоналістів з неевакуйованих дитбудинків у Кіровограді, Новоукраїнці, с. Липовенькому Голованівського району

ТВОРЕЦЬ ДЕРЖАВНОГО ГІМНУ

185 років від дня народження Павла Платоновича Чубинського, українського поета, етнографа, фольклориста. Павло Платонович Чубинський народився 27 січня 1839 року на хуторі в Полтавській губернії у небагатій дворянській сім'ї.

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

22 січня 1918 року українці проголосили незалежність своєї держави і створили Українську Народну Республіку, а рівно через рік, 105 років тому, відбувся Акт злуки УНР і ЗУНР

20 січня- Всеукраїнський день пам’яті «кіборгів». День вшанування захисників Донецького аеропорту, також День памяті кіборгів – це день вшанування пам’ захисників , які тримали оборону Донецького аеропорту з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року під час війни на сході України

ЗНАВЕЦЬ НАРОДНОЇ ДУШІ

8 січня минає 145 років від дня народження Степана Васильовича Васильченка, українського письменника Степан Васильович Васильченко (справжнє прізвище — Панасенко) народився 27 грудня 1878 (8 січня 1879) в м. Ічня на Чернігівщині в сім’ї селянина-шевця. Навчався 1888–1893 в Ічнянській початковій школі. Два роки готувався до вступу в учительську семінарію. 1895 вступив до Коростишівської учительської семінарії. Закінчивши навчання 1898 вчителює на Київщині та Полтавщині до 1904 року і в цей час вів щоденник «Записки вчителя». 19 грудня 1903 (1 січня 1904) уперше надрукував оповідання «Не устоял (Из жизни народного учителя)» в «Киевской газете». 1904 вступив до Глухівського учительського інституту, але через рік покидає навчання і їде вчителювати на Донбас. 1906 заарештовано за участь у робітничих страйках. 1908 хворого на тиф Васильченка звільнили, але заборонили учителювати. Повертається до Ічні, заробляє на життя приватними уроками. 1910–1914 — завідувач відділу театральної хроніки газети «Рада». У 1910 виходять твори — «Мужицька арихметика», «Вечеря», «У панів», «На чужину», «Циганка» та ін., пройняті любов’ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу справедливості. Під час Першої світової війни мобілізовано до армії, був (до Лютневої революції 1917) командиром саперної роти на Західному фронті. Тоді побачили світ перші збірки новел «Ескізи» (1911), «Оповідання» (1915). Жахи війни знаходять відображення в «Окопному щоденнику», оповіданнях «На золотому лоні», «Під святий гомін», «Отруйна квітка», «Чорні маки» та ін. 1919 жив у Кам’янці-Подільському, де на замовлення Симона Петлюри написав оповідання «Про жидка Марчика, бідного кравчика». Тут написав також сатиричний твір «Про козака Ося і москаля Ася». 1920 подорожував із хоровою капелою «Думка» по містах і селах Лівобережної України. 1921 працював у Києві вихователем і завідувачем дитячого будинку, 1921–1928 — вчителем школи імені Івана Франка. Багато працює Васильченко у радянський час і над творами з минулого життя («Талант», «Віконце», «Осінні новели» та ін.). Показовим у цьому плані є цикл «Осінні новели», який Васильченко писав, починаючи з 1923, майже 10 років. Одна з художньо найдовершеніших новел циклу — «Мати» («Чайка»). Васильченко написав драматичні твори («Минають дні», «Кармелюк» та ін.), кіносценарії за фольклорними мотивами, фейлетони, цикл новелет «Крилаті слова», переклади творів російських письменників Гоголя, Лєскова, Короленка, Серафимовича. Помер 11 серпня 1932 року від хвороби серця.

З любов'ю до народу

6 січня минає 190 років від дня народження Степана Васильовича Руданського,

українського поета, перекладача. Народився Степан Васильович Руданський 6 січня 1834 року на Поділлі, в селі Хомутинці Вінницького повіту в сім’ї священика. Навчався в Кам’янець-Подільській духовній семінарії, згодом — у Петербурзькій медико-хірургічній академії. Саме в цей період С. Руданський починає плідно працювати на ниві письменства. Згодом С. Руданський переїздить із суворого петербурзького клімату до Ялти, теплого й лагідного Чорного моря, в Кримські гори, де чисте повітря та ростуть екзотичні тропічні рослини. Здавалося б, насолоджуйся і твори. Проте тут С. Руданський самовіддано поринає в роботу: він поєднує обов’язки міського лікаря, завідувача лікарні, лікаря в маєтках графа Воронцова, карантинного лікаря Ялтинського повіту. З бідняків він за лікування плати не брав. Молодого лікаря ялтинці полюбили за веселу вдачу, безкорисливість і доброту. Улітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, і С. Руданський з обов’язку карантинного лікаря й постійного члена санітарної комісії міста брав участь у ліквідації небезпечної пошесті, унаслідок чого сам захворів на холеру й помер у 39-річному віці. Хоч яким складним було життя письменника (багатодітна сім’я, у якій народився, нестатки під час навчання в Петербурзі, хвороби та ін.), проте його творчість сповнена оптимізму, гумору, доброго сміху. С. Руданськи писав байки. Це переважно твори з розгорнутими сюжетами, пісенною формою. Вони дуже близькі до казок про тварин («Ворона і Лис». «Вовк». «Собака й Кіт». та ін.). Значну цінність творчого доробку С. Руданського становлять його переклади з російської літератури О. Пушкіна, М. Лєрмонтова. Також перекладав він і твори античної літератури. С. Руданський написав близько двохсот віршованих гуморесок, кілька поем, чимало байок, балад, ліричних віршів. Але найбільше прославився письменник саме своїми співомовками. 1880 року в Києві мати Лесі Українки Олена Пчілка видала «Співомовки». поета, які сьогодні ваблять нас своєю дотепністю, гостротою. Вони стали окрасою української літератури.

МЕЧ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

 

         1 січня минає 115 років від дня народження Степана Андрійовича Бандери, українського політичного діяча, одного з лідерів українського національно-визвольного руху 1930-1950-х років  

         Ім’я Степана Бандери в результаті тривалої й безцеремонної радянської пропаганди ще й досі сприймається доволі конроверсійно. Недарма учасників того національного-визвольного руху радянська пропаганда називала «бандерівцями». Непоказний зовні, С. Бандера уособлював собою силу духу й відданості ідеї незалежної України.  

         Походив Степан Андрійович Бандера з родини греко-католицького священника, яка мешкала тоді в с. Старий Угринів неподалік Калуша в Галичині. Після закінчення української гімназії в м. Стрий Степан Бандера вступає на агрономічний відділ Львівської політехнічної школи. Студентом він долучився до діяльності підпільної Української військової організації (УВО), а з часу створення у 1929 році Організації українських націоналістів (ОУН), головним завданням якої була боротьба за самостійну соборну Українську державу, стає її членом.

         На початку 1930-х років у галичині крайова організація ОУН провела низку акцій непокори., одним із учасників і керівників яких був С. Бандера.

У відповідь польський уряд вдався до насильницького придушення українського руху – «пацифікації», яка не принесла миру Галичині., а лише сприяла активізації та радикалізації ОУН.

         У 1934 році бойова група ОУН, якою фактично керував крайовий провідник з ОУН у Галичині Степан Бандера, вчинила замах на міністра внутрішніх справ Польщі генерала Б. Петрацького. Учасників замаху було заарештовано й засуджено до різних термінів ув’язнення. У Варшавському процесі Степана Бандеру засудили на смертну кару, яку замінили на довічне ув’язнення.

         І ось у вересні 1939 року розпочалася німецька агресія проти Польщі. Під час авіаційних нальотів адміністрація ниці, де сидів Бандера, поспішно евакуювалася, і йому разом з іншими націоналістами, вдалося вирватися на волю.  Так він опинився аж на Ковельщині, де зв’язався з діючою мережею ОУН, яка почала створювати партизанські загони, готуючись до майбутньої боротьби.

         Навколо С.Бандери сформувалися радикально налаштована опозиційна група членів ОУН. Не знайшовши порозуміння з тогочасним проводом ОУН на чолі з А. Мельником, він очолює новостворений Революційний провід ОУН, який 1940 року на зборі у Кракові утворив ОУН-революціну (ОУН-р). Її нерідко називали «бандерівською».

         На початку німецько-російської війни С.Бандера як провідник ОУН організовує похідні групи, які на звільнених від радянських військ українських територіях мали б налагодити місцеве управління. Він ініціює створення Українського національного комітету для консолідації українських  політичних сил для боротьби за державність.

         Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 року у Львові було проголошено відновлення Української держави, але через те, що Гітлер наказав негайно ліквідувати цю «змову українських самостійників», німці заарештували Степана Бандеру вже за кілька днів після проголошення Акта.     До грудня 1944 року С.Бандера перебував у німецькій в’язниці. Німці хотіли його й очолю вальну ним організацію використати проти Радянського Союзу, але Степан Бандера категорично відмовився проти цієї пропозиції.

         У лютому 1945 року С.Бандеру обрали членом нового бюро Проводу разом із Р. Шухевичем і Я. Стецьком. Цей вибір підтвердила Конференція ЗЧ  ОУН  1947 року, і тоді Степан Бандера став знову головою Проводу всієї ОУН.

         Як провідник ОУН Степан Бандера у повоєнний час вирішив далі продовжувати збройну боротьбу проти Радянського Союзу. Він інтенсивно організовує крайовий зв'язок і бойові групи ОУН, підтримуючи контакт із краєм аж до його раптової смерті 15 жовтня 1959 року. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Двома роками пізніше німецька судова експертиза оголосила, що вбивцею Степана Бандери був радянський агент Богдан Сташинський.

НОВИЙ РІК КРОКУЄ ПО ПЛАНЕТІ

       

      Новий рік крокує по планеті, у різних країнах світу його святкують не тільки інакше, ніж ми, а навіть зустрічають у різний час.  Зустрічають Новий рік і святкову ніч з традиційним застіллям з 31 грудня на 1 січня. Вважається, що Новий рік треба зустрічати в новій сукні, новому взутті — тоді і весь рік ходитимеш в обновках. Зазвичай перед Новим роком віддавали всі борги, прощали всі образи, ті, хто знаходився у сварці, зобов’язані були помиритися, тому просили один у одного прощення.