У самому серці України, як називають Черкащину, в селі Моринцях народився великий український поет і художник Тарас Шевченко. Тяжка йому судилася доля. Він рано став сиротою,наймитував, із 14 років прислужував «козачком» у свого поміщика П.В. Енгельгардта, грамоту вивчав у сільського дячка.
Із 1829 року він разом з поміщиком жив у м. Вільно, а коли Енгельгардт переїхав до Петербурга, Тарас був відданий на навчання «різних живописних справ цеховому майстру» Ширяєву.
Випадкове
знайомство з українським художником Іваном Сошенком привело Тараса в
Петербурзьку академію образотворчого мистецтва, де його талант помітив
знаменитий художник Карл Брюллов. За сприяння Брюллова й російського поета
Василя Жуковського навесні 1838 року Т.Шевченко був викуплений із кріпацької
неволі.
Перші його поезії, які дійшли до нас, - «Думка»
(Тече вода в синє море), «На вічну пам'ять Котляревському», поема «Катерина».
У 1840
році вийшла збірка поетичних творів Т.Шевченка «Кобзар». Рання творчість поета
позначена романтичними візіями й високим громадянським звучанням.
У його
великій історичній поемі «Гайдамаки» (1841) зображені події народного повстання
1768 року, відомого під назвою Коліївщина, проти шляхетського польського
гноблення.
У
травні 1843 року Т.Шевченко відвідав Україну, а повернувшись до Петербурга в
лютому 1844-го, навесні 1845 року знову відправився на Батьківщину, маючи намір
поселитися в Києві.
В 1846
році Шевченко вступив до таємничого Кирило-Мефодієвського братства, а в лютому
був заарештований і засланий до Оренбурзької губернії, де служив солдатом на
Орській фортеці.
У 1850
році поета-солдата вислали до Новопетрівського укріплення на півострів
Мангишлак, нині м.Форт-Шевченко, за те, що, як сказано у вироку, «cочинял стихи на малороссийском
языке самого возмутительного содержания».
Затверджуючи вирок про заслання при «строжайшем соблюдении, дабы от него, ни
под каким видом, не могло выходить возмутительных сочинений», Микола І
додав від себе: «под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать».
У «солдатчині»
Т. Шевченко пробув із червня 1847 року по серпень 1857 року й був звільнений
тільки після смерті Миколи І.
Проте
заслання не змінило його патріотичних переконань. Окрім поезій, у роки заслання
ним були написані реалістичні повісті російською мовою «Княгиня» (1853), «Музыкант» (1854-1855), «Несчастный», «Капитанша», «Близнецы» (всі-1855), «Художник»
(1856); раніше були написані повісті «Наймичка» (1844) й «Варнак»
(1845); після заслання - «Прогулка с удовольствием и не без морали»(1856-1858);
всі вони проникнуті антикріпосницькими настроями.
Повернення
із заслання було важким. Поетові заборонили мешкати в обох тодішніх столицях –
Москві та Петербурзі. Проте друзі
домоглися для нього дозволу жити в петербурзі. Він прибув туди навесні 1858
року, й за ним було встановлено суворий наглід. Улітку 1859, коли він поїхав в
Україну, його заарештували біля с. Прохорівка, зобов’язали відтак покинути
Україну й повернутися до Петербурга.
Твори
1857-1961 років – вершина поезії Т.шевченка. В них відчувається багато мовна
палітра й глибина мудрості. Це насамперед триптих «Доля», «Муза», «Слава» (1858),
поеми «Неофіти» (1857), «Марія» (1859) та інші.
Чимало
поезій Тараса Шевченка покладені на музику М.В. Лисенком, К.Г. Стеценком, Я.С.
Степовим, С.Ф. Людке6вичем, М.П. Мусоргським, П.І. Чайковським, С.В.
Рахманіновим, іншими знаменитими композиторами. Вірші «Думи мо, думи мої», «Заповіт»,
«Реве та стогне Дніп широкий» стали
народними піснями.
Тарас Шевченко знаменитий і як художник. Зокрема найвідоміші його роботи –
реалістична картина «Катерина» (1842), серія офортів «Живописна Україна»,
акварелі й малюнки, створені на засланні (серія «притча про блудного сина», «Покарання
шпіцрутенами»), низка автопортретів, у тім числі найтаємничіший «автопортрет зі
свічкою».
Повернувшись із заслання, Шевченко багато працював як гравер
і отримав навіть звання академіка з гравіювання по міді.
Немає коментарів:
Дописати коментар