ПІДПІЛЬНО-ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ НА КІРОВОГРАДЩИНІ У 1941-1944 роках

22 ВЕРЕСНЯ

ДЕНЬ 

ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ

   22 червня 1941 року з нападом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз розпочалася війна, у ході якої Кіровоградщина опинилася в епіцентрі найзапекліших боїв улітку 1941 року та у 1943-1944 роках. Фактично через 37 днів після початку війни гітлерівські війська підійшли до адміністративних меж тодішньої Кіровоградщини. Колони танків та мотопіхоти ворога розрізали область навпіл, прокладаючи собі шлях до індустріпльних районів нижнього Дніпра та Донбасу

30 липня німецько-фашистські війська зайняли Новоархангельськ, 1 серпня Малу Виску, Новомиргород, Добровеличківку, 6 серпня – Олександрію, а до 8 серпня 1941 року Кіровоградщина була повністю окупована, і на довгі 32 місяці над її територією опустилася страшна завіса гітлерівської окупаці

Цілком закономірно, що жорстокий окупаційний режим, який проявлявся у нещадному терорі, масових вбивствах мирних жителів, геноциді єврейського населення, економічному та культурному пограбуванні, вивезенні молодого українського населення на примусові роботи до гітлерівської Німеччини спричинив виникнення на окупованих німцями території.

         Керуючись постановами ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У, Кіровоградський обласний комітет Компартії України проводив роботу зі створення мережі підпільних організацій та партизанських загонів. У свою чергу обласне управління НКВС-НКДБ залишало на окупованій території законспіровану агентуру, перед якою, крім суто специфічних для служби завдань, ставилися завдання розгортання збройної боротьби проти загарбників.

         Для керівництва підпільною роботою на території області були залишені секретар обкому КП(б)У з кадрів Михайло Скирда і завідуючий сільськогосподарським відділом обкому КП(б)У Петро Василина.

         Радянський рух Опору на Кіровоградщині був представлений діяльністю партизанських загонів та підпільних груп і організацій.

         Партизанські загони:

-         Нерубайський партизанський загін ім.. К.Є. Ворошилова, командир

С.І.Довженко, комісар К.Ярко. Загін створений у червні 1942 року з місцевого населення та військовополонених, яких партизани звільнили з таборів. Діяльність загону проходила на території Кіровограда, в Єлисаветградківському, Олександрівському, Кіровоградському, Великовисківському районах. Його бази знаходилися в Нерубаївському і Котовському лісах. До з’єднання з частинами Червоної армії (грудень 1943 р.) у загоні перебувало 194 особи: 28 членів і кандидатів у  члени ВКП(б), 50 членів ВЛКСМ, 116 чоловіків і 13 жінок, за національністю 122 українця, 58 росіян та представники інших національностей. Загін мав на озброєнні: 60 гвинтівок, 3 кулемети, 7 автоматів, 12 напівавтоматів, 6 наганів і пістолетів.

         На рахунку Нерубаївського загону немало подвигів,оскільки діяв на центральних шляхах Кіровоград-Черкаси, Новомиргород-Знам’янка, Новомиргород- Кіровоград, а також на міжрайонних дорогах Кіровоград-Знам’янка, Олександрівка-Єлисаветградка, Кіровоград-Сентаве. У ході диверсійної роботи партизанами знищено 12 автомашин, 1 бронемашину, 2 шосейних мости, телеграфно-телефонний зв'язок (100км). 268 німецьких солдатів і офіцерів. Спалено лісопильний завод, сільськогосподарську техніку (6 комбайнів і молотарок), розгромлено 4 сільуправи, 3 німецькі комендатури. Розповсюджено близько 13 тисяч листівок  зі зведеннями Радінформбюро.

-         Партизанське з’єднання ім. К.Є. Ворошилова, командир  - І.Д. Діброва.

Загін створений у травні 1943 року, загін досить швидко переростає у з’єднання, до складу якого входить 7 стройових і 1 штабна роти, 20 підпільних груп, на чолі з А.Живоглядом, А.Федоровим, М.Роздобудько, К. Сабанським, П.Пшеничним та іншими патріотами. Особовий склад на початку діяльності налічував 15 осіб, але на час з’єднання з частинами Червоної армії – 700 чоловік. Загін мав на озброєнні 1086 гвинтівок, 120 автоматів, 5 гармат, 48 кулеметів, 5 одиниць протитанкової зброї, 289 пістолетів. Діяв на території Знам’янського, Єлизаветградківського, Новогеоргієвсього, Чигиринського, Новопразького і Олександрівського районів.

-         Партизанський загін «За Батьківщину!» - командир – М.П.Кришталь. у

червні 1943 р. штабом партизанського руху Південного фронту було сформовано загін «За Батьківщину!» і закинуто у Чутянський ліс у складі 14 осіб. Загін діяв в Чигиринському, Знам’янському і Єлизаветградківському районах. На моментзєднання з частинами Червоної армії мав у складі 41 особу. Основним завданням стали диверсії на залізниці. У ході диверсійних акцій пущено під укіс 16 військових ешелонів, знищено 2122 німецьких солдатів і офіцерів, 17 паровозів, 247 вагонів, 31 платформу, 34 цистерни, 19 танків, 124 автомашини, 1 залізничний міст, 337 повозок. Захоплено 14 автомашин, 20 кулеметів, 500 гвинтівок, 490 коней, 5 рацій, 11 друкарських машинок. Загін брав участь у розгромі німецького обозу в с. Плоске, карних загонів в селах Янич і Цвітне, а також у боях за села Дмитрівка, Плоске, Калінівка, Васівка.

-         У лютому-березні 1943 р. через 12 районів області пройшло рейдом

Партизанське з’єднання під командуванням Михайла Наумова.

         Також на території Кіровоградської області діяли й інші партизанські загони. Зокрема партизанські загони ім.. К.Є. Ворошилова, ім.. М.С. Хрущова, ім.. В.І.Чапаєва, ім.. Й.В.Сталіна, загін «Москва» та інші.

         Підпільні організації та групи:

-         У Кіровограді та області члени підпільних груп, робітники

підприємств, установ і залізниці вели антинімецьку агітаційну роботу серед населення міста, організовували диверсії на своїх підприємствах і залізниці.    Нападали на обози, пускали під укіс німецькі військові ешелони. Кіровоградське підпілля мало власну друкарню, де друкували листівки. Серед населення розповсюджували 17500 листівок і відозв, допомагали молоді уникнути відправки в Німеччину.

         Під час виконання бойових завдань смертю хоробрих полягло 103 партизани та підпільники, серед яких П.І. Лахман, І.Й Гончаренко, О.З. Бур’янова, Ю.О.Голуб, В.І.Конарєв.

         Зокрема, яскравим представником залишається постать Олени Бур’янової. Після арешту били її нагайками кожного дня. Вона померла, але не видала своїх. Арештованих комсомольців після катувань розстрілювали або кидали живцем у ями й колодязі.

-         Кіровоградська підпільно-диверсійна організація ім. К.Є. Ворошилова,

організатор і командир К.Гончаров, згодом В.Федоров. Працювала вона в  тісному контакті з партизанськими загонами Кіровоградщини, тримала зв'язок з М. Скирдою, через зв’язкового А. Живогляда. Станом на 1 січня 1944 року в організації нараховувалося 473 особи, з яких 53 члени ВКП(б), 173 – ВЛКСМ, 226 безпартійних. У роботі їм допомагали 140 кіровоградців. Організація мала на меті порушення руху і виведення зі стою залізничного і шосейного транспорту, знищення живої сили і техніки ворога, саботаж на підприємствах і в сільському господарстві, допомогу іншим партизанським загонам, проведення агітаційно-масової роботи серед населення. Своїм впливом охоплювала не лише Кіровоград. Але й близько 50 навколишніх сіл та залізничних станцій області.

         Також на території Кіровоградської області діяли й інші підпільні організації і групи. Зокрема Долинська підпільно-диверсійна організація імені М.С. Хрущова, Аджамська підпільна група (керівник – І.А.Щирий), Бовтишська група (керівник – С.С. Нема), Олександрійська група (керівник – П.І.Марков), Знам’янська група «За Батьківщину» (керівник – Г.Ф. Соколюк) та інші.