ІСТОРІЯ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

   28 липня

Рівноапостольного Великого князя

Київського Володимира.

День хрещення Русі

   Однією з найважливіших подій в історії України стало хрещення Київської Русі. Хрещення мало  не лише історичне значення - воно насамперед духовно та культурно поєднало наш народ з європейським світом і таким чином стало важливою віхою в розвитку української державності.

   Офіційною датою хрещення Русі вважається 988 рік, який  став межовим в історії східного слов'янства і поділив його на два великих періоди - язичницький та християнський.

   Слов'янське язичництво відображало погляди, вірування та обряди наших предків упродовж багатьох тисячоліть. У той час люди обожнювали сили природи, вірили в духів, які населяли природу і супроводжували життя людини від її народження до смерті. За їхніми уявленнями, пантеон богів очолював небесний воїн - громовержець, потім слідували сонячні божества, за ними бог вітрів, і остання - богиня, що втілювала  землю. Наші пращури вірили в таких богів, як Перун, Ярило, Хорс, Дажбог, Світовид, Мокоша, Велес та багатьох інших. 

   Дуже поступово відступало язичництво під натиском християнських  вірувань і не зникло одразу ж по хрещенні Русі в 988 році.

   Запровадження християнства на Русі князем Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов'янських земель. Візантійські джерела повідомляють, що власне київські землі були хрещені ще князем Аскольдом у 866 році. Християнкою була бабка Володимира - Ольга. Серед дружинників його діда Ігоря також були християни.

   На жаль, наші предки залишили нам дуже мало відомостей про цю важливу подію. Найдавнішу відомість про хрещення руського народу подає "Повість минулих літ" з 12 століття, або так званий "Літопис Нестора".

   У "Повісті минулих літр" записано, щов 988 році князь Володимир відправився в Херсонес і прийняв там нову релігію, хрестився і взяв у дружини візантійську принцесу Анну.  Після повернення з Херсона хрестив спочатку жимтелів Києва, а потім і всю Русь. Але християнство не було чимсь новим для Русі, і жителі середнього Придніпров'я знали  про нього до Володимира.

   У Х столітті язичництво скрізь явно занепедало. Русь сусідувала з націями, що сповідували християнство, іслам та іудаїзм. А представники світових релігій до язичників ставилися украй негативно. Тому залишатися ревнителем старих богів Володимиру було вже не можна. Щоб не опинитися в міжнародній ізоляції, необхідно було вибрати одну зі світових релігій.

  Зібрав Володимир своїх васалів і старійшин міста. Порадились вони і вирішили вивчити усі релігії (за виняткоміудаїзму, який Володимир відкинув одразу), з якими   руси були знайомі, - іслам, грецьке і літинське християнство. Відправилися посланці спершу до болгарів, щоб ознайомитися з ісламськими обрядами. Потім до германців - вивчати католицьку службу, А потім - у Константинополь, після чого повернувся до Києва.

      Від вибору віри залежав розвиток Русі. Бо це був не лише релігійний, але й політичний вибір.

   І Володимир зробив свій вибір. Він хрестився сам і охрестив весь народ. Тоді однією із найрозвиненіших держав світу була християнська Візантія. Також щоб перебрати від греків з Візантії такі необхідні культуру й освіту, Володимир прийняв з візантійської держави християнську віру. 

   У 959 році на візантійський престол вступив Роман ІІ. Та через чотири роки він раптово помер і залишив малолітніх тсинів Василія з Костянтином і дочку Анну. Коли ж Василію, старшому із синів, виповнилося 18 років, то на імператорський престол було вже багато охочих. І довелося йому за цей престол змагатися. 

   Русь з Візантією мали домовленість про військову допомогу. Тож Василій, боячись утратити престол, відправив до Києва послів. За допомогу пообіцяв він Володимиру видати за нього свою сестру, принцесу Ану. Володимир прийшорв із шістьма тисячами воїнів. Спільними зусиллями недруг був розгромлений.

  Та Василій, уникнувши небезпеки, вже не хотів посилати свою сестру на Русь. Була й ще одна проблема - організація майбутньої Руської церкви. Імовірно, саме про це говорили посли з Володимиром. коли просили військової помочі для совго імператора. Тож, мабуть, не тільки Анну пообіцяли князеві, а й єпископа, який мав досить влади, щоб організувати Руську церкву. Та імператор свого слова не дотримав.

  Розгнівався Володимир і пішов на Крм, щоб атакувати там візантійські володіння.  У липні 988 року пала Корсунь. 

   Самим фактом хрещення і шлюбом із візантійською принцесою Анною Русь одразу увійшла до числа світових держав того часу.

   Навесні 990 року Володимир повернувся до Києва. Привіз він із собою не лише свою наречену, але й також безліч кримських священників, мощів святих, свіященних посудин та ікон. Ось тепер він був щиро готовий почати християнізацію Русі.

   По повернненні до Києва наказав Володимир повергнути і знищити статуї язичницьких богів. Ідол Перуна прив'язали до кінського хвоста і потягнули до Дніпра. Усьому населенню Києва, як багатим, так і бідним, пропонувалося йти до річни для хрещення. Такі ж вказівки виходили від його намісників у Новгороді й інших містах.

   Язичницькі святилища замінили християнським церквами. Більшість церком мала складатися зі спішно побудованих дерев'яних каплиць, але Володимир не став втрачати часу при спорудженні першого величного київського кам'яного собору - Успіння Богородиці. Відома ця споруда як Десятинна церква. 

   Навернення в християнство - одна з найбільш важливих віх в історії руського народу. та воно не було чисто релігійною подією. Адже християнство для Русі в цей час означало більш високу цивілізацію.бь В очах сами русів навернення робило їх частиною цивілізованого світу.