Найпоетичнішим святом, що тісно пов'язане з природою, є Трійця. До прийняття християнства подібне свято називалося Русаліями і відзначалося протягом шести днів. Церковний календар освячує лише три дні. Стосовно походження свята Трійці існує кілька гіпотез: мовляв у цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню (від цього і Зелені свята). За іншими версіями, Христос, в'їжджаючи до Єрусалима віслюком, обрав собі шлях не по килимах, які розіслали багачі, а по галузках, котрими прикрашали йому путівець бідняки, - звідси й зелене клечання.
Трійця вважається одним з найбільших свят, що сформувалося в дохристиянські часи.
Наші пращури пов'язували з Трійцею буйність і живосилля природи, в які вони свято вірували. Тому вони оздоблювали помешкання травами та гілкам дерев. Для давніх слов'ян дерева, особливо дуби, були священними. Їм поклонялися, біля них влаштовували жертвоприношення й ритуальивання ні обряди. Це ж стосувалося гаїв, озер, криниць та річок.
Здебільшого Зелені свята починалися з четверга. Жінки вдосвіта йшли до лісу, щоб заготовити лікарські трави. У цей лень збирали також росу, якою лікували хворі очі.
У суботу, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху й прикрашали запашним зіллям світлиці. Надвечір на "клечальну суботу" йшли босоніж до лісу ("щоб дерево не всохло") і запасалися галузками клена, липи, ясена. Ними оздоблювали обійстя, ворота, тини, хлів, одвірки хати, а також оселю.
У деяких регіонах України ще з давніх-давені дівчата завивали берізку. Для цього вишукували в лісі такі дерева, щоб можна летений вінок молодиці цілувалися і обмінювалися було дістати гілля, стоячи на землі. Тоді починали плести вінки, причому не відриваючи гілок від дерев. Все це супроводжувалося традиційними піснями, що передавалися з покоління в покоління. Крізь сплетений вінок молодиці цілувалися і обмінювалися крашанками. Потім знову співали пісні, вітали одна одну, повертаючись до села.
У неділю, в день Трійці, відбувався один з найхарактерніших обрядів Зелених Свят - ворожіння. Воно відбувалося під час розвивання вінків. Якщо вінок не засох - дівчині судилося довго жити. Зів'ялі вінки кидали у річку. Як попливе - щастя, а потоне - біда!
Неділя зеленого тижня називається клечальною неділею, або П'ятидесятницею - це п'ятидесятий дей день після Великодня. В цей день люди зранку вдягаються по-святковому і вирушають до церкви. В руках кожна молодиця тримає пучок любистку, чебрецю, материнки та іншого зілля, люди вітають один одного, поздоровляють з святом, зичать щастя.
В Україні здавна існує звичай після богослужіння йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. Деякі господарі виносять з хати до воріт стіл накритий білою скатертиною, зверху кладуть хліб, сіль, воду. Священник зупиняється біля такого столу, читає Євангеліє, потім заходить до хати і кропить її свяченою водою.
Свято пов'язують ще з віруванням селян в існування русалок.
Вночі, коли з'являється місяць і зорі, з води виходять русалки, розгортаючи блідими руками густе латаття. Їх довге зелене волосся нагадує водяні простори, а голубі очі - морську глибочінь. Ці загадкові дівчати сідають на березі і починають розчісувати свої незвичайні коси, що переливаються під променями місяця. Тому й називають четвер Зеленого Тижня - Русалчиним Великоднем. У цей день, за народним звичаєм, дівчата йдуть таємно до лісу, щоб випросити в русалок і мавок багатих женихів. Під час русалчиних свят не слід викидати лушпиння з яєць, бо русалки будуть робити шкоду людям.
Свято Святої Тройці називається П'ятидесятницею тому, що зішестя Святого Духа на апостолів відбулося на п'ятидесятий день після Воскресіння Христового. Свято християнської П'ятидесятниці містить у собі подвійне торжество: і на славу Пресвятої Тройці, і на славу Пресвятого Духа, який видимо зійшов на апостолів і уклав новий вічний завіт Бога з людьми.
Перший день П'ятидесятниці, тобто неділю, Церква присвячує переважно на славу Пресвятої Тройці; і цей день у народі називають Троїциним днем, а другий, тобто понеділок, - на славу Духа Святого, від чого називається Духовим днем.
У свято П'ятидесятниці заведено прикрашати храм і свої житла зеленню - гілками з дерев, квітами і самим стояти з квітами в храмі. Прикрашення храмів і осель в цей день зеленню і квітами є, по-перше, сповіданням живлющої сили Животворчого Духа, а по- друге, - належним присвяченням Йому паростків весни.
Трійця вважається одним з найбільших свят, що сформувалося в дохристиянські часи.
Наші пращури пов'язували з Трійцею буйність і живосилля природи, в які вони свято вірували. Тому вони оздоблювали помешкання травами та гілкам дерев. Для давніх слов'ян дерева, особливо дуби, були священними. Їм поклонялися, біля них влаштовували жертвоприношення й ритуальивання ні обряди. Це ж стосувалося гаїв, озер, криниць та річок.
Здебільшого Зелені свята починалися з четверга. Жінки вдосвіта йшли до лісу, щоб заготовити лікарські трави. У цей лень збирали також росу, якою лікували хворі очі.
У суботу, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху й прикрашали запашним зіллям світлиці. Надвечір на "клечальну суботу" йшли босоніж до лісу ("щоб дерево не всохло") і запасалися галузками клена, липи, ясена. Ними оздоблювали обійстя, ворота, тини, хлів, одвірки хати, а також оселю.
У деяких регіонах України ще з давніх-давені дівчата завивали берізку. Для цього вишукували в лісі такі дерева, щоб можна летений вінок молодиці цілувалися і обмінювалися було дістати гілля, стоячи на землі. Тоді починали плести вінки, причому не відриваючи гілок від дерев. Все це супроводжувалося традиційними піснями, що передавалися з покоління в покоління. Крізь сплетений вінок молодиці цілувалися і обмінювалися крашанками. Потім знову співали пісні, вітали одна одну, повертаючись до села.
У неділю, в день Трійці, відбувався один з найхарактерніших обрядів Зелених Свят - ворожіння. Воно відбувалося під час розвивання вінків. Якщо вінок не засох - дівчині судилося довго жити. Зів'ялі вінки кидали у річку. Як попливе - щастя, а потоне - біда!
Неділя зеленого тижня називається клечальною неділею, або П'ятидесятницею - це п'ятидесятий дей день після Великодня. В цей день люди зранку вдягаються по-святковому і вирушають до церкви. В руках кожна молодиця тримає пучок любистку, чебрецю, материнки та іншого зілля, люди вітають один одного, поздоровляють з святом, зичать щастя.
В Україні здавна існує звичай після богослужіння йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. Деякі господарі виносять з хати до воріт стіл накритий білою скатертиною, зверху кладуть хліб, сіль, воду. Священник зупиняється біля такого столу, читає Євангеліє, потім заходить до хати і кропить її свяченою водою.
Свято пов'язують ще з віруванням селян в існування русалок.
Вночі, коли з'являється місяць і зорі, з води виходять русалки, розгортаючи блідими руками густе латаття. Їх довге зелене волосся нагадує водяні простори, а голубі очі - морську глибочінь. Ці загадкові дівчати сідають на березі і починають розчісувати свої незвичайні коси, що переливаються під променями місяця. Тому й називають четвер Зеленого Тижня - Русалчиним Великоднем. У цей день, за народним звичаєм, дівчата йдуть таємно до лісу, щоб випросити в русалок і мавок багатих женихів. Під час русалчиних свят не слід викидати лушпиння з яєць, бо русалки будуть робити шкоду людям.
Свято Святої Тройці називається П'ятидесятницею тому, що зішестя Святого Духа на апостолів відбулося на п'ятидесятий день після Воскресіння Христового. Свято християнської П'ятидесятниці містить у собі подвійне торжество: і на славу Пресвятої Тройці, і на славу Пресвятого Духа, який видимо зійшов на апостолів і уклав новий вічний завіт Бога з людьми.
Перший день П'ятидесятниці, тобто неділю, Церква присвячує переважно на славу Пресвятої Тройці; і цей день у народі називають Троїциним днем, а другий, тобто понеділок, - на славу Духа Святого, від чого називається Духовим днем.
У свято П'ятидесятниці заведено прикрашати храм і свої житла зеленню - гілками з дерев, квітами і самим стояти з квітами в храмі. Прикрашення храмів і осель в цей день зеленню і квітами є, по-перше, сповіданням живлющої сили Животворчого Духа, а по- друге, - належним присвяченням Йому паростків весни.
Немає коментарів:
Дописати коментар