7 липня -
Різдво Івана Хрестителя,
яке у давні часи супроводжувалося
магічними дійствами.
Це романтичне свято відзначають якраз у період найбільшого буяння природи. Люди намагаються спрямувати її животворчу силу собі на користь. Тієї пори , вважалося, трави, вогонь, вода стають особливо цілющими, здатними очищати й лікувати.
Побутувало повір'я, що на Івана Купала сонце "грає" - сяє, міниться різними кольорами. Тому запалювали багаття - "маленькі сонця". Полум'я і дим теж були цілющими. Відтак усі намагалися перестрибувати через вогнище, щоб цілий рік залишатися здоровим.
У ніч на Купала вельми чудодійна вода, яка навіть може провіщати долю. Отож купалися і старі, й малі. Дівчата плели вінки та пускали на плесо, пильно вдивлялися - звідки судженого чекати. Уособдення свята - купальське дерево чи лялька, виготовлені із зелениз галузок. Навколо них водили хороводи, а на ранок розривали на шматки та встромляли на грядки, де ростуть огірки (абе добре родили). Селяни вірили, що Купальської ночі розгулює нечиста сила. Щоб захистити себе й домашню худобу від її згубного впливу, хату, хлів, подвір'я обсівали маком, водночас вішали обереги - кропиву, полин, часник, серп, ніж тощо.
Зі святом Купала пов'язані легенди про цвіт папороті, що з'являється тільки тієї ночі. Володіння квіткою відкриє людині скарби, але не принесе щастя.
Яскраво виражений язичницький характер свята, романтичність, самобутність сприяли тому, що воно завжди було улюбленою формою дозвілля молоді, джерелом натхнення для митців.
Немає коментарів:
Дописати коментар