ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА СНІГОМ ПОКРИВАЄ

4 грудня

Введення у храм 

Пресвятої Богородиці

    

 Коли Діві Марії виповнилося лише три роки, батьки, за даною ними обітницею, привели Її в храм і там залишили до повноліття на поруки священників. Введення в храм було здійснено з особливою урочистістю. Відзначається воно церквою щороку 4 грудня.

   На святих іконах ця подія зображується таким чином: праведні батьки Яким та Анна ведуть за руки свою дочку; попереду них йдуть одягнені в білий одяг діти із запаленими світильниками. Жителі Єрусалима зібралися подивитися на незвичайну процесію.

      Священники, служителі храму з піснями вийшли назустріч юній Марії. Первосвященник Захарій увів Її до внутрішньої частини храму, куди і сам міг зайти лише один раз на рік - на свято очищення. Там Їй було відведено місце для моління. Інші дівчата молилися між храмом та вівтарем. Навколо храму знаходилися кам'яні будівлі у три поверхи. Їх було тридцять. У цих будівлях були облаштовані квартири для вдів, стариків та дівчат, які присвятили себе служінню Богу. Тут поселилася і Свята Марія. Яка проводила час у моливах, читанні Святого Письма та рукоділлі. 

       Після смерті батька до Марії переїхала жити в храм Її мати Анна. Через два роки Анна померла, і Марія залишилася жити одна. Самотність і сирітство розвинули в Марії любов до Бога і навчили в Ньому Одному сподіватися на втіху та поміч. Марія у такій глибокій відданості Богові дала обіцянку залишитися Дівою. 

    Діва Марія жила при храмі, де згодом під опікою первосвященника й священників отримала гарне побожне виховання та навчилася різним ручним роботам. Пресвята Діва Марія прожила в храмі Єрусалимському майже дванадцять років. 

      Це свято, яке завершує осінній цикл свят і має цілу вервечку похідних назв: Видення, Введення в храм Пресвятої Богородиці та третя Пречиста.  Цим днем ознаменовували закічення хліборобського циклу  та обробітку хліборобських культур. Важалося за великий гріх після Введення і до Благовіщення копати або зрушувати землю, "бо вона спочиває і на літо сили набирається. В такий спосіб селянська мудрість допомагала землі-годувальниці відпочити до весни.

     Опріч того, в цей період не гоже було збивати на воді прачами білизну, "бо зашкодить ниві, а вліті накличе бурю на поля". Проте найбільше засторог пов'язано з обробітком конопель. Літні люди засерігали: "Коноплі треба потерти до Введення, а той, хто їх тре по Введенні, накликає бурю на поля, а на себе од людей зневагу".  Хто ж з якихось причин не впорався з цією роботою, той працював уночі, щоб сусіди не бачили, особливо в тих родинах, де були дочки, щоб не ославити дівчини на виданні".

   Жінки опівночі пред Введенням вдавалися до всіляких ворожінь. Одним з найвідоміших було "прясти самосівні коноплі". Господиня, знявши із себе одяг, голотіло сідала на порозі, приказуючи різноманітні чарівні приповідки, обсипала себе конопляним чи лляним насінням. Потім нашвидкоруч покривала голову лялькою, зробленою з клоччя, і пряла прядово, "щоб воно пішло на руку".

   Зі святом Введення суголошується чимало обрядодій, які тою чи іншою мірою близькі до різдвяних та новорічних. Очевидно, вдавнину вони стосувалися саме цієї пори, адже до недавнього часу широко культивувався так званий День полазника. В кожній оселі з нетерпінням і острахом вичікували, хто першим на Введення  перевідує родину (подібне маємо на Різдво і Василя), той і буде  першим полазником на новий господарський рік. Якщо заходив до хати веселий парубок або статечний чоловік та ще й з грішми, то це було доброю ознакою - протягом року у сім'ї усі будуть здоровими й вестимуться гроші. Але коли перевідувала оселю стара, немічна і бідна людина, а особливо літня жінка, то "вже добра не жди". Недоброю ознакою було також приходити за позичкою. Тому господині стежили, аби не впустити до хати небажаного гостя - перед таким замикали двері. Зрештою, й самі люди намагалися  у цей день не ходити в гості. 

   Нерідко роль полазника виконував сам господар. Вставши рано вранці, він виходив на подвір'я, обміряв його широкими кроками  вздовж та впоперек - до стайні, обори, хліва та пасіки, а потім заходив до хати й виголошував побажання: Дай Боже, добрий день, щобись худібонька була здорова і я з тобою, моєю жоною, і діточками!

    Якщо ж приходив сусід, то також казав подібну приповістку, але закінчував її так: "... і я з вами, з своєю і вашою родиною - багаті й щасливі були!" Крім господаря, роль полазника міг виконувати хтось інший, але тільки чоловічої статі .

   Із Введенням пов'язані також     численні обряди з водою. У деяких місцевосях побутував старовинний звичай святити воду. Ввечері йшли до того місця, де зливаються три річки, або ж набирали воду в стількох криницях і вдома перепускали її через вогонь  (деінде до таких місць навіть робили хресний хід з попом та хоругвами: щоправда, не всі священники брали участь у цьому ритуалі, вважаючи його "поганським"). Але в народі свято вірили, що саме така вода є священною і вельми помічною від усіляких хвороб, нею можна відганати недобрі сили, зокрема відьом, чи причаровувати хлопців...

   До речі, на лівобережній Україні побутувала трохи інша обрядодія. Юнки, зібравшись потайки від хлопців, йшли до злиття трьох джерел, наповнювали карафку водою і, розпаливши два полінця над череп'яною мискою, із шептами та примовляннями перепускали між ними джерелицю. Вважалося, що така ритуальна вода може приворожити коханого.

    Народна назва свята - введення - пішла від того, що люди вірили, ніби в цей день Бог відпускає праведні душі, щоб вони могли подивитися (видіти) своє тіло. В цей час остерігалися копати землю, бити прачами білизну, м'яти льон чи коноплі на терницях, "бо можна придушити душу". Хто це робив, тому  в жнива "гроза обов'язково влучала в копи".

    За цим святом прогнозували й погоду.

• Скільки на Введення води, стільки на Юрія (6 травня) трави.

• Як є на Введення вода, то буде в мисці молоко.

• Як Введення мостить мости, а Микола (19 грудня) забиває гвіздки, то люта зима буде.

• Введенські морози ще зими не роблять

• Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома.

    Хоч і мовиться, що "Введенські морози ще зими не роблять", але під цю пору стає все холодніше й холодніше. Остигла земля вже чекає білої шуби, сподіваючись, що "Третя Пречиста  снігом покриває."