НА ХУСТКИ УКРАЇНА БАГАТА

 

     7 грудня у світі відзначають День української хустки. Саме українська хустка об'єднує жіночі покоління і передається як родинна цінність від матері до доньки для збереження українських традицій.

                Українська хустина – дівоча і жіноча прикраса, незмінна супутниця у житті прекрасної половини людства, завжди була вагомим доповнюючим елементом жіночого народного одягу.

         Хустка була обов’язковим головним убором заміжньої жінки. Її носили дівчата всієї України, як взимку, так і під палючим сонцем. Хустина була завжди символом прихильності, любові і вірності в коханні, прощанні і скорботі.

         Хусткою українки закривали волосся, але у них завжди було відкрите обличчя. Це свідчить про їх волелюбність.

         У родині де підростала дівчина, скриню наповнювали хустками, їх дбайливо оберігали. Засватані дівчата носили хустку з прикріпленою до неї квіткою, або калиною. Люди казали: «Гарна дівка, як засватана».

         Хустки в давнину були білого кольору, в цьому полягає національний характер української хустки. Барвисті хустки запозичені в болгарів, а ті запозичили їх від турків та персів.

         Орнамент на хустках був переважно геометричний, а XVIII столітті увійшов у моду рослинний орнамент. Дуже рідко на старих українських хустках можна побачити зображення птахів: голубів, півників. Візерунки, як і колись, тепер зображають по чотирьох кутах і по середині. Чотири кінці у хустки – символи.

         На свята пов’язувалим кращі хустки ніж у будні. Заміжні жінки не виходили з хати без хустки. Хустка оберігала жінок від злого ока та хвороб. Хустки свідчили про рівень достатку родини. Заможні жінки носили дорогі шовкові та вовняні хустки.

         Упродовж століть хустка була в Україні найдорожчим подарунком, який уособлював для кожної людини рідну Україну, рідний дім, рідну матір. Повертаючись з далекої дороги син завжди віз матері на подарунок хустку.

         Перед розлукою дівчина дарувала хустину коханому на знак любові і вірності. Козак носив хустину біля серця – вона оберігала його від кулі.

         Коли народжувалося немовля, його купали, потім замотували в хустку і колисали. Коли народжувалася дівчинка, повитуха вішала хустку на воротях.

         Під час сватання дівчина дарувала хлопцеві хустку на знак згоди і вже не могла відмовитись від весілля. На весіллі наречений закутував дівчину тією хусткою. З тих пір вона не могла ходити без покритої голови.

На святвечір, коли маленькі діти носили вечерю до родичів, обов’язково клали калач у ситцеву хустину. Калач віддавали господарям, а вони клали подарунки у принесену хустину.