ЛІТОПИСЕЦЬ ДОЛІ РІДНОГО КРАЮ

9 листопада

150 років від дня народження

 Богдана Лепкого,

українського письменника

         Богдан Лепкий – один із чільних представників українського письменства кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Його талант багатогранний: поет і прозаїк, перекладач і літературознавець, мемуарист  і видавець, художник і мистецтвознавець. Як поет-модерніст , він збагатив образну й стильову палітру лірики.

         Богдан Сильвестрович Лепки народився 9 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім неподалік села Крегульця (тепер Гусятинський район Тернопільської області). Його батько був священиком і українським письменником, відомим під псевдонімом Марко Мурва. З дитинства хлопця полонила поезія Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича. Родину Лепких відвідували іван Франко, Василь Стефанник, прості селяни, для кожного з яких отець Сильвестр знаходив добре слово, був гостинним.

         З шести років хлопець мешкав у містечку Бережани у діда Михайла Глібовецького. 1891 року закінчив Бережанську гімназію. Богдан Лепкий багато читав, захоплювався малярством, про що згодом написав у автобіографічній повісті «Казка мойого життя».

          Навчався в Академії мистецтв у Відні, віденському та Львівському Університетах. Закінчивши навчання у 1895 році, Богдан Сильвестрович повернувся до Бережан і викладав у гімназії українську та німецьку мови. В цьому ж році дебютував як поет віршем «Світ за очі» у журналі «Зоря».

         Одружившись, він у 1899 році переїхав з дружиною до Кракрова, де викладав українську мову і літературу в гімназії, а згодом – у краківському університеті.

         Належав до львівського модерного угруповання «Молода муза», був його натхненником і лідером. До нього входили петро Карманський, Остап Луцький, Василь Пачовський, Сидір Твердохліб, Степан Чарнецький, Михайло Яцків та інші. Вони шукали свої шляхи на західноєвропейські взірці.

         Богдан Лепкий оприлюднив збірки поезій: «стрічки», «Листки падуть», «осінь», «З глибин душі», «Поезіє, розрадо одинока», «Тим, що полягли», «Доля» та інші. Поет обрав шлях Краси і Чистої Людяності, сприймаючи світ як нерозгадану таємницю.

 Лепкий синтезував  народнопісенні, романтичні й модерні художні засоби, творячи оригінальну художню систему.

         Перша світова війна принесла поневіряння родині Лепких у Кракові. У 1915 році Богдана Сильвестровича мобілізували і направили до таборів військовополонених для освітньо-культурної роботи серед українців. З 1916 року він мешкав у Німеччині, австрії, де викладав зібрання творів українських класиків, писав історичні повісті та романи. Його творчість проймають антивоєнний пафос, національно-патріотичні мотиви.

         У 1925 році письменник повернувся до Кракова на посаду професора Ягеллонського університету. Лихої долі він зазнав у 1939 році. Фашистська окупація і закриття університету, безробіття, матеріальна скрута переслідували письменника. Але він продовжував писати патріотичні твори, мемуари.

Несподівана смерть спіткала Богдана Лепкого 21 липня 1941 року. Похований митець у Кракові на Раковецькому кладовищі.