БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ

 19 січня  

 Водохреща, Водосвяття.

         Християнський Йордан – це пам’ятка хрещення Ісуса Христа Іваном Хрестителем у річці Йордані, а в старовинному народному календарі – закінчення свята Коляди. Тому вечір 18 січня – «щедрий». Хоч люди продовжують гостювати щедро, духам нічого не дають, отже, й звуть цю гостину «голодна кутя».

         Ще за тиждень перед Водохрещами хлопці прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою та обливали буряковим квасом, щоб був червоним.

         Біля хреста будували з льоду престол, прикрашали його кленовими та сосновими гілками.

         Ранком у церкві проходить богослужіння. Після нього весь народ йшов процесією на річку до хреста. Попереду несли дерев’яний церковний хрест і хоругви. За хором йшов священик, приклавши хрест до чола, за ним – народ.

         Кожен ніс із собою посудину – глечик на воду. Після недовгої відправи священик занурював в ополонку хрест, а в цей час хор співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, господи…»

         Після освячення води люди підходили до ополонки й набирали у свій посуд воду. Ті, хто приїхав кіньми напували водою з ополонки коней – «щоб хвороби не боялися та міцніші були». Після Водосвяття всі поверталися до своїх домівок.

         В той час, коли мати готувала страву на стіл, батько брав із-за образа Божої Матері пучечок сухих васильків, вмочував їх у свячену воду й кропив скрізь і все в хаті та в господарстві, потім писав крейдою хрести на образках, сволоках, дверях, миснику. Перед вечерею пили свячену воду.

         Від тоді збереглось чимало вірувань та прикмет які пов’язані з Йорданню. Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці – нещасливий рік для дітей, граки – для молодих людей, гуси – старі люди хворітимуть».

-         Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то навесні у відповідний день тижня треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай».

-         Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліба в цьому році будуть чисті.

-         Після різдвяних свят  не можна зберігати в хаті й у дворі попіл, бо буде пожежа. Ввечері на Водохреща його треба винести на річку й висипати на лід.

         На Волині парубоцтво по обіді сходилося на льоду з хлопцями з інших сіл чи кількох «кутків» того самого села й билися навкулачки – хто кого переможе. Переможці забирали собі «орден» - хрест, вирубаний з льоду.

         А на Гуцульщині в цей день святять «трійцю» - три свічки зв’язані квітчастою хусткою, намистом, барвистими стрічками. До цього додають пучки червоної калини і сухих квітів – безсмертників або васильків. З «трійцею»  йдуть жінки і дівчата. Під час богослужіння «трійця» запалювалась від свічок, що горять на престолі. Коли вода освятилась, то перед тим, як іти додому «трійцю» гасять, занурюючи в ополонку, де відбувалось освячення води.

         Опівночі перед Водохрещам вода в річках хвилюється – в це вірили люди. Були сміливці, які спостерігали за цим явищем. Набрана з річки опівночі вода перед Водохрещами – цілюща, вона зберігалася за образами на випадок хвороби. По обіді після освячення дівчата бігли до річки вмитися в «йорданській воді» - «щоб були рожеві лиця»: « Водо-водичко, свята-йорданичко, найстарша царичко! Умиваєш береги, коріння, каміння… Умий і мене від гріха, від злого… Яка ти чиста, яка ти свята, учини, щоб і я була така». – приказували на Водохреща дівчата.