ТИХ ДНІВ У ПАМ'ЯТІ НЕ СТЕРТИ

Друга світова війна, яка тривала з 1939 до 1945 року, була одним із найкривавіших та найбільших збройних конфліктів в історії людства. Участь у ній брали понад 60 держав. Бойовими діями були охоплені Європа та Східна Азія, Африка й Близький Схід, Атлантика і Тихий океан. Загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Україна була одним з основних полів битв Другої світової війни, і простором, де тоталітарні режими – нацистський і радянський – вчиняли масові злочини.

ЛИШ ПАМ'ЯТЬ УСЕ ПАМ'ЯТАЄ

37 років тому один із чотирьох примітивних реакторівРБМК-1000 Чорнобильської атомної електростанції, авантюрно збудованої поблизу двомільйонного мегаполісу Києва, посеред квітневої ночі розірвав свою гамівну сорочку. Лише поодинокі жителі міста Прип'яті та окільних сіл почули глухий вибух і помітили блідо-фосфоричне світіння над станцією. Але й вони в ту мить не здогадувалися, що живуть вже в іншій епосі, в часі після найбільшої і найнебезпечнішої техногенної, ядерної катастрофи у світі.

Людина, яка змогла стати вільною

 

3 квітня минає 105 років від дня народження Олеся (Олександра) Терентійовича Гончара, українського прозаїка, публіциста.

Народився Олесь Гончар на Полтавщині в слободі Суха Кобеляцького району в селянській родині.

 Писати почав ще в дитинстві. Після закінчення Бреусівської семирічки в 1933 році працював в Козельській ройонній газеті. У 1934 році вступив до Харківського технікуму журналістики. Після навчання працює в харківській обласній газеті, пише і друкує свої твори. У 1938 році вступив на філологічний факультет Харківського університету. не закінчивши його, йде на фронт. Події того часу відтворені у романах "Прапороносці", "Циклон", "людина і зброя", у новелах "Гори співають", "Модри Камень", "Весна за Моравою" .

    У подальших творах Олесь Гончар звертається до найістотніших проблем народного життя. Один за другим з'являються його нові твори. Роман "Тронка", "Собор", "Циклон", "Берег любові", "Твоя зоря", повість "Бригантина".

ПРОРОК

            У самому серці України, як називають Черкащину, в селі Моринцях народився великий український поет і художник Тарас Шевченко. Тяжка йому судилася доля. Він рано став сиротою,наймитував, із 14 років прислужував «козачком»  у свого поміщика П.В. Енгельгардта, грамоту вивчав у сільського дячка.

         Із 1829 року він разом з поміщиком жив у м. Вільно, а коли Енгельгардт переїхав до Петербурга, Тарас був відданий на навчання «різних живописних справ цеховому майстру» Ширяєву.

КНЯГИНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

      

Геніальна поетеса і драматург Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) уособлює неоромантичний напрям в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття. Своє призначення вона вбачала у творчій праці для духовного та національного визволення рідного народу.

         Народилася Леся Українка серед чудової поліської природи у місті Новограді-Волинському. Вона належала до дворянського роду Косачів. Майбутня поетеса з дитинства хворіла й тому освіту здобувала у приватних учителів. Проте домашня освіта дала їй ґрунтовні знання. Вона володіла французькою, німецькою, англійською, італійською, грецькою., латинською та іншими іноземними мовами. Своїй любові до літератури Леся Українка зобов’язана матері – відомій українській письменниці Олені Пчілці, яка з дитинства прищеплювала її своїй доні.

мова

Випускник Великовисківської школи, що став письменником

 

        3 березня виповнюється 92 роки від дня народження Леоніда Михайловича Тендюка - українського поета, прозаїка, фантаста, мариніста.

         Народився Леонід Михайлович 1931 року в селі Володимирівка  колишнього Великовисківського району у  родині степовиків-хліборобів Марії Лук’янівни Остащенко та Михайла Антоновича Тендюка

         Батько загинув на війні. Мати залишилась з чотирма дітьми. Важкими та голодними були для них ці повоєнні роки.

Іде весна…

Та голод ікла шкірить в нашій хаті,

Де ми спимо, малі, і де корови хлів…

І якими б не були післявоєнні негаразди їм

                       Голодним, -

                       Сняться нам вітрильники крилаті

                       І береги щасливих островів.

     Навчання Леонід розпочав у своїй сільській Володимирівській школі, а десятирічку закінчував у нашій Великовисківській середній школі. Щодня ходив полем до школи і назад.  Це майже п'ятнадцять кілометрів в день.