ФУНДАТОР НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ

                                                                                                                           25 лютого

140 років від дня народження

Леся Курбаса,

українського режисера, актора.

         Творчість фундатора нового українського модерного театру «Березіль» Леся Степановича (Олександра-Зенона) Курбаса позначена впливом експресіонізму й конструктивізму. Режисер прагнув об’єднати слово, рух, жест, музику, світло й декоративне мистецтво в один ритм, в одну театральну мову, виходячи з засади, що театр не відтворює, а формує життя. Курбас – одна з найяскравіших постатей доби Розстріляного Відродження.

         Лесь Курбас народився на Львівщині в родині відомих діячів західноукраїнського театру Степана та Ванди Яновичів. Освіту здобув у Тернопільській гімназії (1900-1907), Віденьському і львівському університетах (1907-1910). На початку Першої світової війни перебував у легіоні Українських січових стрільців (1914). Театральні діяльність Леся Курбаса розпочалася в драматичних гуртках львівського товариства «Сокіл». Курбас–актор створив чимало високохудожніх образів на сценах театрів під орудою Гната Хоткевича, товариства «Руська бесіда», першого українського стаціонарного театру в Києві, заснованого м. Cадовським. Під впливом етичних ідей австрійського мислителя Р. Штайнера (палкого прибічника Г.Сковороди0 Курбас заснував самобутні мистецькі колективи «Тернопільські театральні вечори» (1915-1916), Молодий театр (1916-1921), мистецьке об’єднання «Березіль» (1922-1934).

         Лесь Курбас мріяв про те, щоб українське театральне мистецтво прилучилося до світової культури. Проголошуючи «прямий поворот до Європи і до самих себе         , він звернувся до творів класичної європейської драматургії, до скарбів національної культури. Курбас створив найкращу театральну виставу доби Української революції – «гайдамаки» за Т.Г. Шевченком. Значним мистецьким явищем була кожна нова робота режисера – від «Джиммі Хіггінса  за Е. Сінклером до вистав за п’єсами М.Куліша, «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса».

         Велику увагу фундатор нового українського театру приділяв вихованню творчої молоді. Серед його учнів – зірки вітчизняної сцени А. Бучма, В.Василько, Л. Гаккебуш, Й.Гірняк, М.Крушельницький, Н.Ужвій, В.Чистякова (дружина Курбаса).

         У 1925 році Лесю Курбасу було присвоєно звання народного артиста України.

         Проте в добу «великого перелому» окупаційна партійна критика звинуватила Леся Курбаса в небажанні сприяти будівництву соціалізму, в роздмухуванні національного питання. У 1933 році його звільнили з посади художнього керівника та директора театру «Березіль» і того ж року заарештували в Москві, де він у Державному єврейському театрі готував виставу «король Лір» за Шекспіром. Курбас був засуджений до п’яти років ув’язнення. Перебуваючи у концентраційних таборах, поставив кілька вистав за участю в’язнів та вільнонайманих. Під час чергової хвилі репресій його розстріляли у Соловецькому таборі особливого призначення.