Назва
Стрітення у старослов’янській мові
означає «зустріч» або ж «радість». І отримало воно таку назву через те, що у
цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симеоном і пророчицею
Анною. Саме вони впізнали у малюкові нового Месію.
Сталось це, коли на сороковий день після народження Ісуса діва Марія принесла його в Єрусалимський храм на посвяту. Старець Симеон, якому було провіщено жити, аж поки той не зустріне людського спасителя, одразу ж заявив, що цей малюк – син Божий. Пророчиця Анна підтвердила, що бачить перед собою майбутнього спасителя людського роду.
Історія
святкування ж цього дня сягає ІІІ і IV століть – саме тоді згадки про
Стрітення вперше зустрічаються у творах християнських святих. А офіційно у всій
Візантійській імперії цей день було
визнано святом у 542 році за правління імператора Юстиніана.
Стрітення
символізує не тільки зустріч Старого та Нового Завітів та явлення немовляти
Ісуса світові. У народному побуті цей день здавна вважався зустріччю зими із
весною.
У
народі вірили, на Стрітення зима вирушає туди, де було літо, а літо – туди, де
була зима. По дорозі вони зустрічаються між собою. Хто виграє у суперечці,
той,ще залишиться на цих землях господарювати. Якщо до вечора потеплішає, то
виграло літо і скоро будуть потепління. Якщо ввечері стало холодніше, то зима
ще зостанеться на деякий час.
А
назва була у свята, тому що вважають, 15 лютого – це єдиний день, коли взимку
може пролунати грім. У цей день в церквах України святили воду та свічки.
Посвячені на Стрітення свічки звалися «громничними», бо їх запалювали і ставили
перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж
свічки давали у руки вмираючому при читанні одхідної молитви. У день Стрітення,
коли приходили з церкви, запалювали «громичну свічку» - «щоб весняна повінь не
пошкодила посівам і щоб мороз дерева не побив!».
Немає коментарів:
Дописати коментар