КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛИШАЄТЬСЯ НЕЗМІННИМ

   

 14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. У народі говорять: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат шлюбним вінцем».

         Це свято вважається одним із найбільш шанованих в Україні. Не виникає навіть суперечок між православними українцями й різновірами, котрі хоч  і вкладають у це свято зовсім інший зміст, ставляться до нього дуже шанобливо.

         Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкві на честь Покрови Богородиці з її іконою. І, до речі, саме у цей день козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.

         Відомий український етнограф Олекса Воропай писав, що після зруйнування Катериною ІІ запорозької Січі козаки, ідучи за Дунай, несли з собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці.

         Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто відзначали цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.

         Певно, не знайдеться в Україні людина, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.

         Винятковість історії нашого народу полягає в тому, що в козаччині виявлявся потяг до волі наших предків. І сьогодні багато хто з нас має козацькі прізвища, що ніби доводить причетність кожного до нашої історії.

         Регулярні напади на українські землі кримських татар й турків примушували українців боронити території. Якби наші предки не вигадали якогось дієвого способу оборони, цілком ймовірно, що український народ стерли б з лиця землі. Тож такою силою й стали козаки, які захищали не лише Україну, а й Польщу, Молдову, Угорщину й Австрію від загарбників. Козацтво ширилося й розросталося, а постійна небезпека та ймовірність раптових військових дій дуже загартувала й без того міцних воїнів.

         Отже, знаємо, що перший потужний спалах відродження власної державності припав на Козацьку добу. Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки. Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам’яті. Четверта хвиля цього інтересу, - напевно, сьогоднішня. Адже, з 2015 року 14 жовтня є державним святом  - Днем захисника України.

         Тож, зі святами Вас, шановні гості бібліотеки! Благополуччя кожній родині, миру та спокою нашій святій землі!