МИСЛИТЕЛЬ "ГРОМАДІВСЬКОГО СОЦІАЛІЗМУ"

 
                                              180 років від дня народження

українського вченого, історика,

письменника, публіциста,

громадського діяча

Михайла Петровича Драгоманова

Студії з історії, літературознавства, фольклористики, економіки й філософії видатного українського мислителя й громадського діяча Михайла Петровича Драгоманова  єсправжнім набутком української науки й культури. Він очолював ліве крило київської «Громади», пропагував ідеї федералізму й так званого громадівського соціалізму етичного характеру. Михайло Драгоманов – дворянин за походженням, родом із Полтавщини. Закінчив Полтавську гімназію й історико-філологічний факультет Київського університету. 

     Із 1863 року розпочинається його активне громадське життя. Він стає членом Київської громади, знайомиться  з В.Антоновичем, П.Житецьким, М. Лисенком. Свої творчі пошуки й практичну роботу спрямовує на вивчення проблем освіти, максимальне підвищення її ефективності. Незважаючи на Валуєвський указ, що обмежував уживання української мови, публікує низку статей, де відкрито виступає проти політики русифікації школи.

         Вже в перших наукових працях з історії України він проявив себе як серйозний історик з власною концепцією. Вчений доводить, що сучасний український народ – спадкоємець не лише козаччини, а й державних традицій Київської Русі, Галицького князівства.

         М.Драгоманов сформулював концепцію українського лібералізму, спираючись на багатющий досвід, нагромаджений людством. При цьому він не переносив автоматично західноукраїнські моделі на український ґрунт, а трансформував їх, враховуючи національні особливості. М. Драгоманов виступав за розширення зв’язків із Західною Європою  і в тому вбачав прогресивні тенденції для нації. Ідеї лібералізму, проголошені М. Драгомановим, стали домінуючими в середовищі провідних діячів української літератури, культури й науки. – Лесі Українки, І.Франка,

М. Грушевського, Б. Кістяківського.

         У 70-х роках ХІХ століття сили реакції розпочали наступ на український рух, вийшов Емський указ Олександра ІІ, який унеможливив подальший розвиток української науки й культури.

         М. Драгоманова звільнили з університету через «політичну неблагонадійність». Тоді він за дорученням «Громади» виїздить за кордон, засновує в Женеві вільну українську друкарню й займається політичною діяльністю. Видання «Громади» (спершу громадсько-політичної збірки, а згодом - часопису) й статті Драгоманова привертали увагу Європи до українських проблем. Зерна посіяні М. Драгомановим, дали багаті сходи, і втому, що Україна нарешті здобула свою незалежність, є частка його розуму й душі.