Агатангела
Юхимовича (Євтимовича)Кримського,
українського письменника, перекладача,
славіста, сходознавця, історика, мовознавця,
літературознавця, фольклориста, етнографа
15 січня 1871 року в м.
Володимирі-Волинському у російськомовній родині народилася феноменально
обдарована дитина, яка вже у три роки вміла читати.
Батько, за походженням татарин, який мав також білоруське коріння, викладав історію і географію у місцевій гімназії, мати була з відомого польсько-литовського роду. Агатангел неодноразово підкреслював, що в ньому «…й кровинки української немає… Я родивсь і виріс на Україні та й українізувався».
У п'ять років поступив до місцевого
училища в Звенигородці на Черкащині, куди незабаром переїхала родина, потім
навчався в Острозькій прото-гімназії, далі – в Київській гімназії.
У 18 років він закінчив Колегію
Галагана, де, крім французької, англійської, німецької, польської, опанував
грецьку, італійську, турецьку, латинську мови. Взагалі знав 60 мов.
До 1918 він жив у Росії: навчався в
Лазарєвському інституті східних мов у Москві; вже в 25 років там же викладав
арабську, у 30 – він професор східної літератури, перекладає на російську
Коран, видає цілу низку підручників.
Його наукові праці з арабської, перської,
турецької літератури та інших народів Близького і Середнього Сходу не втратили
своєї ваги й дотепер. А.Ю. Кримський
розробив нові напрями в українській науці, зокрема, «орієнталізм»
(сходознавство, вивчення арабського світу), якого раніше не було, і довів, що
історична доля України тісно пов'язана з історією і культурою Туреччини, Ірану,
Персії.
Коли його питали, скільки мов він знає,
то жартома відповідав «легше буде сказати, яких я мов не знаю»; а науковці
нарахували від 60 до 100 мов. Він мав феноменальну пам'ять і скаржився
знайомим, що «нічого не може забути».
В січні 1941 році у Києві урочисто
відзначили 70-річчя А.Ю. Кримського, нагородили орденом Трудового
Червоного Прапора (в деяких джерелах – орденом Леніна), присвоїли звання
заслуженого діяча науки. Війна
застала його в Криму, де він з пасинком Василем відпочивав, але одразу
виїхав на Черкащину, щоб врятувати свої рукописи. Саме в цей трагічний час, у
липні, коли ворог наближався до Києва і всі інститути Академії наук УРСР вже
були евакуйовані до Уфи, в Звенигородку за ним приїжджають працівники НКВС,
оголошують «ідеологом українського буржуазного націоналізму, який роками
очолював націоналістичне підпілля», разом з багатьма іншими відомими вченими,
літераторами у холодних вагонах, відправляють до Казахстану.
За однією з версій Агатангел Юхимович помирає
в лікарні, що «славилася» своїм суворим режимом. Офіційна дата його смерті – 25
січня 1942 року, та місце поховання невідоме, отож є сумніви, що його довезли
до Кустанаю, вірогідніше – він загинув у дорозі.
1957 року було «реабілітовано», 1970
року його ім'я занесене ЮНЕСКО у перелік видатних діячів світу.
Немає коментарів:
Дописати коментар