19 ГРУДНЯ
МИКОЛИ КУЛІША
Микола Гурович Куліш народився 19 грудня 1892 року у
селі Чаплинці Дніпропетровського повіту Таврійської губернії (зараз - територія Херсонської області) у бідній
селянській родині.
У
1905 році – після закінчення церковно-парафіяльної школи, на зібрані
односельчанами гроші продовжив навчання в Олешківському міському училищі. Тут
він почав писати вірші, фейлетони, епіграми, гострі статті, сатиричні поеми,
які розміщав в учнівських часописах «Наша жизнь», «Колючка», «Стрела», «Весёлое
язычество», створив учнівський драмгурток, в якому був і режисером, і актором,
і драматургом.
В 1908 році
вступив до Олешківської гімназії
Вже в 1913
році написав російською мовою п’єсу, що не дійшла
до нашого часу, - комедію «На рыбной ловле» (пізніше вона стала основою для створення комедії «Отак загинув Гуска»).
В 1914 році
вступив на історико-філологічній факультет Одеського університету, але з
початком першої світової війни був мобілізований на фронт, де зробив військову
кар’єру. Дослужившись до чину поручика.
З 1915 по
1917 роки провів на передовій. В армійській газеті друкував свої вірші на громадсько-політичну тематику.
Перебуваючи
в 1919 року перебуваючи у Херсоні Микола Куліш сформував Дніпровський
селянський полк, з яким воював проти Денікіна на боці Червоної армії. Враження
від цього періоду відбились у драматичній поемі «Патетична соната».
У 1920 році
Куліш завершив службу військовим керівником Херсонського та Дніпровського
повітових військкоматів і перейшов на цивільну службу. Цього ж року був заарештований і помилково звинувачений у
хабарництві на посаді члена лікарської військової комісії, та через кілька днів
був звільнений з-під арешту. Після цього – завідував Дніпропетровським відділом
народної освіти, редагував газету.
В 1921-1922
роках писав літературно-публіцистичний твір «По весям и селам», де відбив враження від побаченого в цей період. В 1922 році
переїхав до Одеси, де працював інспектором шкіл.. В Одесі Куліш став членом
письменницької спілки «гарт», захопився ідеями літературного угрупування
М.Хвильового «Урбіно», закінчив п’єсу «97», яка зробила з нього знаменитого
драматурга.
З 1925 року
Микола Куліш вже жив у Харкові, де плідно співпрацював з режисером театру
«Березіль» Лесем курбасом, був обраний
другим (після М. Ялового) президентом ВАПЛІТЕ – найбільшої на той час
літературної організації, входив до складу редколегії провідного часопису
України «Червоний шлях».
За десять
років, починаючи з 1925, написав ряд п’єс, які стали основою українського
мистецького (зокрема, театрального) авангарду і принесли авторові світову
славу: «97» (1922, 1925), «Хулій Хурина», «Зона» (1926), «Народний Малахій»(1927).
«Мина Мазайло» (1928), «патетична соната», «Закут» (1929), «Комуна в степах»
(1931), «Вічний бунт» (1932), «Маклена Граса» (1932-1933), «Прощай, село»
(1933).
Щоб побачити що відбувається суспільстві, в
1933 році Куліш вирушив з Харкова до рідної Херсонщини. Через два тижні
повернувся додому пригнічений побаченим.
На першому Всесоюзному з’їзді радянських письменників, який відбувся у 1934 році,
за п’єси «народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната» був
звинувачений у буржуазному націоналізмі.
В 1935 році,
будучи на похоронах друга І. Дніпровського був заарештований і пізніше
звинувачений у причетності до «контрреволюційної боротьбистської організації», яка нібито
ставила перед собою мету повалити радянську владу в Україні. Відправлений на 10
років у соловецькі табори.
А 3
листопада 1937 року був розстріляний у Яру Сандромох у Карелії.
Творчість
Миколи Куліша не може не вражати, адже у своїх п’єсах він не лише торкався
актуальних «болючих» проблем того часу, передбачав і «пророкував» майбутнє, але
й заклав основи драми модерну. Наприклад, елементи, використані в його п’єсах
20-30 років, стануть характерними для драми експресіонізму та драми абсурду в
Європі 50-х років. Тож не випадково відомий діаспорний літературознавець Юрій
Лавріненко писав: «Іван Тобілевич ствердив класичну драму народного театру,
Леся Українка – класичну європеїзовану українську драму. Микола Куліш був творцем
модерної драми українського революційного відродження».
Немає коментарів:
Дописати коментар