ІДЕОЛОГ ТРАДИЦІОНАЛІЗМУ

Відомий сучасний письменник В’ячеслав Григорович Медвідь (спр. прізвище Медвєдєв) народився в селі Кодня Житомирського району в сім'ї службовців. В старших класах міряв стати журналістом. Тож з шкільної парти почав писати про людей, прагнучи неодмінно хоч якоюсь рискою відтворити особливості сільських традицій, звичаїв, обрядів, захоплювався майстрами народної творчості, умільцями, прагнув зберегти найхарактерніші висловлювання в їх недоторканій красі.  Перші його поезії, нариси, етюди друкувалися в районній газеті «Зоря комунізму».

ПІОНЕР УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ

 

22  лютого 1806 року у маєтку в селі Мелюшки, Хорольського повіту народився Левко Іванович Боровиковський  - український поет, мовознавець, піонер українського романтизму, байкар, автор балад, пісень, дум, перекладач.

         Читати та писати навчився вдома, потім навчався в місцевому повітовому училищі в Полтавській гімназії. Саме там хлопець захопився літературою.   У 1826 році Левко Боровиковський  став студентом Харківського університету.

         Петро Гулак-Артемовський мав чималий вплив на Левка Боровиковського. Саме він спонукав студента почати збирати український фольклор, матеріали для українського словника (йому він присвятив багато років, на жаль, так і не завершивши роботу) та навіть писати власні твори.

СЛАВИ КОЗАЦЬКОЇ ПІСНЯР

     

                                                         21 лютого минає   100  років 

                                                                   від дня народження

українського письменника

Володимира Кириловича Малика

         Володимир Кирилович Малик (справжнє прізвище - Сиченко), народився в селянській родині 22 лютого 1921 року в селі Новосілки, Макарівського району на Київщині.

В сусідньому селі Ясногородці закінчив середню школу. Потім вступив на філологічний факультет Київського університету. Тоді ж почав складати вірші, але через війну навчання припинив і пішов в народне ополчення, працював на оборонних роботах під Києвом та Харковом, був поранений.

         Володимира Кириловича було вивезено до Німеччини, де йому в концентраційних таборах протягом двох років довелося пережити невимовні муки, голод, загрозу смерті. І лише в жовтні 1945 року йому вдалося повернутися на Україну. Про цей період свого життя він опише в повісті «Двоє над прірвою».

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА

 21 люто ми відзначаємо Міжнародний  рідної мови. Історія свята має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші (Східний Пакестан)  влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді в цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну землю.

         Вперше цей день відзначили в 2000 році в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, аби привернути увагу світової спільноти до того факту, що з 6000 мов, які зараз існують, більше перебуває під загрозою зникнення найближчим десятиліттям.

Міжнародний день рідної мови в Україні  запровадили з 2002 року, коли з метою зміцнення державної функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України, Президент України Леонід Кучма підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ

 

ГЕРБ УКРАЇНИ - СИМВОЛ ВІРИ І НАДІЇ

Наш герб - тризуб. У ньому сила

Отця небесного і Сина.

Уважно придивись до нього -

на Духа схожий він Святого,

що голубом злетів з небес

і у людських серцях воскрес.

Тризуб - немов сім'я єдина 

де тато, мама і дитина

живуть у мирі і любові

На Україні вольній, новій.

 

Герб - це розпізнавальний знак держави, символ влади.

19 лютого 1992 року верховна Рада України затвердила малий Державний Герб України - зображення золотого тризуба на синьому полі.

Згідно зі статтею 20 Конституції України, великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба війська Запорізького.

Східні слов'яни, які жили на території України, з давніх-давен використовували символічні зображення квітів, звірів, птахів, зірок для того, щоб розрізняти окремі племена, родини або землі, які їм належать.

ТЮЛЬПАНОМ ЧОРНИМ ПАМ'ЯТЬ ПРОРОСЛА

                                                                                                                                                                                            15 лютого

  День памя'ті

воїнів-інтернаціоналістів

    12 лютого 1979 року Політбюро ЦК КПРС офіційно ухвалило рішення про введення радянських військ в Афганістан. І тільки 15 лютого 1989 року остання колона радянських військ була виведена звідти. У цей день згадують про тисячі військовослужьбовців Радянського Союзу, які загинули в збройних конфліктах в інших країнах.

 Афганська війна належить до тих подій ХХ століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.

         15 лютого минає 32 роки з того дня, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів. Важкий, сумний підсумок. За ці 10 років афганської війни Україна втратила близько 4 тисяч  молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишилися у полоні або пропали безвісти.

Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами. Тільки на Кіровоградщині 103 загиблих.

У числі тих, хто не повернувся з афганської війни, є імена наших земляків.